— Та сама тварюка, яку я рубонув на сходах, — сказав Конан. — Він гнав нас до Брами Орла, і у нього ще вистачило сил повернутися сюди, аби здохнути. Як ксоталанкійці з ним спілкувалися?
— Вони викликали його з чорних тунелів під катакомбами. Їм були відомі таємниці, закриті для нас.
— Гаразд, цей здох, а якби у них були інші, вони неодмінно притягли б їх із собою в Текультлі. Вперед!
Вони йшли за ним слідом..
— Якщо нікого не знайдемо на цьому поверсі, зійдемо вниз, — міркував Конан. — І перериємо Ксоталанк від підвалу до горища. Чорт, а це що таке?
Вони зайшли до тронної зали. Там був такий самий яшмовий постамент ї трон зі слонової кістки. Не було тільки чорної колони… Тут визнавали інший символ ворожнечі.
На стіні за постаментом підносилися ряди кам’яних полиць, із цих полиць на прибульців дивилися осклілими очима сотні людських голів, що добре збереглися.
Топал бурмотів лайки, Янат же стояв нерухомо, і в очах його знову з’явився вираз безумства. Конан скривився — він знав, що розум людей племені тлацитлан постійно висить на волоску.
Зненацька Янат ткнув у бік страшних трофеїв тремтячий палець.
— Це голова мого брата! — закричав він. — А ось молодший брат мого батька! А за ним старший син моєї сестри!
І він заплакав. Очі його були сухі, але з грудей виривалися хрипкі ридання. Потім плач перейшов у тонкий пискливий сміх і, нарешті, в нестерпний вереск. Янат збожеволів.
Конан поклав руку йому на плече, і цей дотик немов би випустив безумство на волю. Янат завив і крутнувся на місці, намагаючись дістати Конана мечем. Кімерієць відбив удар, а Топал спробував схопити Яната за руку. Божевільний вислизнув із його рук і загнав меча в тіло товариша. Топал зі стогоном опустився на підлогу. Янат закрутився в божевільному танці, потім кинувся до полиць і почав рубати їх, скрегочучи зубами.
Конан підскочив до нього ззаду, бажаючи обеззброїти, але божевільний обернувся й, завиваючи, кинувся на нього. Побачивши, що з божевільним не упоратися, Конан поступився йому дорогою і ззаду завдав удару, перерубавши ключицю й груди. Нещасний упав мертвим біля своєї вмираючої жертви.
Конан схилився над Топалом і побачив, що той дихає востаннє. Не варто й намагатися зупинити кров, що цибеніла зі страшної рани.
— Погані твої справи, Топале, — буркнув Конан. — Чи не треба щось передати твоїм, га?
— Нагнися нижче, — прохрипів Топал, і Конан послухався, але… за секунду схопив його за руку: кинджал був спрямований просто йому в груди.
— Присягаюся Кромом! — сказав Конан. — І ти з’їхав з глузду?
— Так наказав Ольмек, — прошепотів поранений. — Чому — не знаю. Коли ми клали поранених у ліжка, він шепнув мені, щоб я убив тебе під час повернення в Текультлі…
І помер із ім’ям свого клану на вустах.
Конан дивився на нього, спантеличений. Чи вони всі тут з глузду з’їхали? Він знизав плечима й вийшов за бронзову браму, залишивши воїнів Текультлі під охороною сотень голів їхніх родичів.
ebooksa