Яновському вистачило кількох секунд, щоб прочитати листа. На мить заплющив очі. Ось і настав час розплати… За все попереднє життя, за пращурів, за діда, який програв у карти помістя, взагалі — за все… Поклав папірця на місце й мовив твердо.
— Те, що мав чин полковника царської армії, правда. Решта — наклеп.
Грицько повернувся до нього так стрімко, що мало не впав зі стільця.
— Ви були полковником, Даниловичу? — не повірив. — Біляком?
— Я був полковником царської армії, — заперечив Японський, — а у білих не служив.
— Не все одно! — вигукнула Дороговказ. — Але ж ти приховав своє дворянське минуле, щоб пролізти до нашого колективу?
— Я нічого не приховував, — похитав головою Олег Данилович, — і товариш Сперкач може це підтвердити.
— Так, ми знали, що товариш Яновський служив у чині полковника, — кивнув той. — Був начальником інженерної служби армії.
— А казав, що броньовики водив… — зненацька вихопилося в Грицька.
— Водив, — ствердив Яновський. — Перед війною і в чотирнадцятому році командував броньовим батальйоном, ось і доводилося водити…
— А я гадав: свій брат — шофер.
— Можна сказати, що й шофер, — зауважив Олег Данилович. Твердий клубок підступив йому до горла, утруднював дихання, він зробив спробу проковтнути його, та клубок не зникав, і Яновський, збліднувши, мовив мало не пошепки: — Я тут весь перед вами, і робив як міг… А те, що завгаром висунули, не моя вина, це Шубравський вигадав, а губвиконком згодився.
— Правда? — обернувся до кадровика Синиця.
— Чиста правда, — ствердив той. — Товариш Яновський заперечував, та питання було погоджене з самим головою губвиконкому.
— А нас запитали? — раптом утрутилася Дороговказ. — Нас, робітничий колектив? Може, ми не хочемо під контрою ходити, білогвардійцем клятим!
— Товариш Яновський у білій армії не служив, — заперечив Сперкач, — ми перевірили це. Крім того, на роботу в гараж його послав сам заступник голови ДПУ товариш Горожанин.
— Я так і знала — й чекістам голову задурив!
— Ти, товаришко Дороговказ, помовч! — нараз підвищив голос Синиця. — Давайте розбиратися: є претензії до Даниловича по роботі чи нема? Те, що полковником був, інша річ. Я так зрозумів, — перехилився до Сперкача, — він у Денікіна та Колчака не служив і в наших братів не стріляв, так?
— Точно. І ще хочу додати: є вказівка використовувати колишніх спеціалістів, тобто царських. Он товариш Тухачевський також царським офіцером був, а тепер наш червоний командарм. І колишній царський генерал Василь Рапцов тепер у військовому окрузі служить начальником мобілізаційного штабу. Якщо царські спеціаліста відреклися від свого минулого й хочуть чесно працювати, ми за. Ось така лінія тепер вийшла.
— Знаємо, що вони хочуть… В разі чого ніж у спину. Горбатого могила виправить! — не здавалася Дороговказ.
ebooksa