— Боже! Навіщо так суворо? Ти ж нова пташка з гніздечка Альми Гуц? Правда?
— Я вас не знаю.
— З цього й треба було починати. — Хлопець підійшов до крісла. — Арнольд Шокман, рекордсмен, тренер, танцюрист, людина поза політикою. А ти, якщо не зраджує мені пам’ять, Анна Лорх… Ну, бачиш, я все знаю! Будьмо знайомі.
Юнак присунув крісло і сів біля Наташі.
— Альма з своїм Зігмундом запізняться на дванадцять хвилин. Це дуже дивно! Завжди вони запізнюються і завжди на дванадцять хвилин.
Посельська сміялася разом з Арнольдом. Справді, запізнившись рівно на дванадцять хвилин, у хол зайшли Альма Гуц і незнайомий Наташі високий на зріст чоловік.
— Погляньте, за моєю машиною, — надто голосно сказав чоловік швейцарові.
— Кому потрібен твій старий вітряк! — гукнув йому Арнольд.
Чоловік помахав Арнольдові рукою і пішов слідом за Альмою до гардероба.
— Вони вже познайомилися. Ну, що я казала? — сміялась Альма Гуц, вітаючись з Наташею і Арнольдом. — Знайомся, Анно, — сказала вона, підштовхуючи до Наташі свого супутника. — Це король тренерів, поет батерфляя Зігмунд Лісовський.
Поет батерфляя більше скидався на боксера. Кремезний, високий чоловік, на похмурому обличчі — невеликий приплюснутий ніс. Масивне вугласте підборіддя навкіс розсічене синюватим шрамом. Через це здавалося, що обличчя трохи скривлене набік.
Компанія зайняла столик у затишній, глибокій ніші. Замовлення робив Арнольд. Він довго напівголосно говорив з офіціантом, який зігнувся перед ним дугою. В цей час Зігмунд Лісовський, розмовляючи з Альмою, приглядався до Наташі.
— Ну, як себе почуває новенька? — раптом звернувся він до неї.
— Чудово. Я дуже люблю цей ресторан.
— О! Виходить, ви тут бували?
— Звичайно. За кілька годин сьогоднішнього вечора я полюбити його ще не могла.
— Молодець, Анна! — Альма заплескала в долоні. — Вчи його світським розмовам. Зігмунд славиться вмінням задавати безглузді питання. Рахунок один — нуль на користь Анни. Матч триває.
— Що тут відбулося? — встряв у розмову Арнольд. — Певно, Зігмунд уже встиг задати якесь питання?
— Так, і дістав від Анни облизня! — сміялась Альма. — Але ти, Ані, все ж май на увазі: якщо Зігмунд візьметься вчити тебе батерфляя, це — щастя. Так що не бий його дошкульно.
Заграв оркестр. Пішли танцювати. Альма з Зігмундом, Наташа з Арнольдом.