— Чудово створене життя! — шепотів у вухо Наташі її кавалер. — Ще сьогодні вранці я не знав, як згаяти вечір. Усе остогидло, як осінь. І раптом з басейну випливаєш ти, прекрасна Афродіто, і вже хочеться, щоб вечір ніколи не кінчався!
Патякаючи, Арнольд уперто наближав своє обличчя до Наташиного.
— Попереджаю вас, — сказала вона насмішкувато, — я не терплю вільностей у перший вечір знайомства.
— О! — Арнольд відхилився. — Якщо не в перший, то в який же?
— У той, коли мені цього самій захочеться!
— Пташко, я бачу, в тебе гострі кігтики!
— І «ти» теж буде тоді, коли я цього захочу.
Після танцю розмова якось не клеїлась. Наташа рада була цьому. Вона мала обміркувати, як їй діяти далі. Випили за Анну Лорх, за те, щоб її портрет надрукували в газетах.
— Альма сказала, що ви сильна, — звернувся до Наташі Зігмунд. — Для батерфляя це найперше діло. Найперше! — він стукнув по столу своїм величезним чавунним кулаком.
— Не бійся, Анно, Зігмунд добрий, — засміялась Альма Гуц, помітивши, що Наташа перелякано дивиться на його кулак.
— Ми з тобою зробимо так, — вів далі Лісовський, спідлоба дивлячись на Посельську: — Спочатку тебе поганяє Альма, відшліфує техніку плавання, а потім я займусь.
Альма Гуц заплескала в долоні.
— Анно, кричи «ура»! Протягом останнього року він уперше сам пропонує свої послуги.
За це не можна було не випити.
— Ну, а як же буде зі мною? — з удаваною образою спитав Арнольд. — Я вимагаю справедливості. Анну треба розділити між трьома.
— Помовч! — грубо кинув йому Зігмунд.
Арнольд підняв руки.
— Капітулюю, капітулюю і ніяких претензій! Але претензії можуть з’явитися в Альми.
— Помовч! — вже погрозливо повторив Зігмунд.
Деякий час усі були зайняті тільки їдою. Знову заграв оркестр. Альма запросила Арнольда, і вони пішли танцювати. Посельська сподівалась, що її запросить Зігмунд, але він цього не зробив. Як тільки Альма з Арнольдом відійшли од столу, Зігмунд витер серветкою рот і нахилився до Посельської.