Боцман з «Тумана»

22
18
20
22
24
26
28
30

Він майже біг неглибокою западиною вздовж прямовисної темної скелі. Хвилі набігали все ближче, вони майже притиснули трьох пішоходів до каміння. Здавалося, зараз ударять під ноги — доведеться йти вже по воді.

— От і порядок! — сказав нарешті Агєєв.

Він ухопився за виступ скелі, підтягнувся, піднявся на виступ. Підхопив жінку, поставив поруч себе. Бризки хвиль плеснули по мохнатих унтах льотчика. Він підтягнувся теж, став поряд з Агєєвим, з усмішкою дивлячись униз.

У закруті, який щойно перетнули, плескались темносині неспокійні хвилі, бульбашки піни лопалися на камінні.

— Олл райт! — сказав льотчик.

— Ото ж то — «олл райт»! — відповів боцман. Знову підхопив жінку, підтягнув її на дальший виступ скелі. Підсадив англійця, легко підтягнувся сам.

Так вони видиралися все вище і вище. Англієць важко дихав і вже не усміхався. Жінка поблідла ще більше.

Вони добралися до самої вершини скелі. Скеля звисала просто над морем, входила підніжжям у хвилі. Приплив продовжувався.

— От і пройшли по морському дну, — глянув боцман на жінку. — Маленька обережність… Літтл каушен, — обернувся він до льотчика. — Не розумієте, в чому справа? Потім, може, зрозумієте…

Він перетнув скелю, ліг біля її протилежного краю. Подав знак супутникам зробити те ж саме.

— Тепер можемо і відпочити. Тільки за скелі прошу не висуватися.

Сам обережно виглянув з-за скелі.

Навкруги не залишилося й сліду від недавнього пронизуючого наскрізь туману. Високо в небі стояло полярне неяскраве сонце. Небо було чисте, неначе обмите морською водою. І ліловосиніми барвами грало море, набувало тих глибоких, непередаваних відтінків, які назавжди полонять серце північного моряка.

Дув свіжак, несучи з собою запах моря і сонця.

Далеко внизу, праворуч, серед одноманітного каміння було видно маленький літак з безпорадно піднятим крилом.

Льотчик, лежачи поруч з Агєєвим, розстебнув свій жовтий комбінезон на грудях, зняв шолом, — вітер ворушив м"яке волосся на потилиці.

Жінка явно мерзла у своєму подраному халаті.

Агєєв скинув ватник.

— Одягніть, товаришко Медведєва.

— Мені не холодно… — вона зробила слабкий протестуючий жест.