— Товаришу командир, — Фролов гукав, не припиняючи сигналізації. — якщо підстрелять мене, як би мені вниз не впасти!.. Погано буде…
— Я тебе втримаю! — крикнув Медведєв. — А ти не стій на одному місці. Дав коректування — і ховайся… І перебігай на другий кінець…
Він сам витягнувся над камінням, не берігся від куль. Це був бій — стихія військового моряка! Те почуття, яке захоплювало цілком, витісняло всі сторонні думки.
— Дають шквал вогню! — кричав старший лейтенант крізь вітер і гуркіт гармат. — Пряме влучання в першу батарею… Ану, перенесемо вогонь глибше…
Знову засвистіла кулеметна черга над самими їхніми головами.
— Перейди на той бік площадки, там тебе не дістане! Фролов безстрашно стояв над обривом. І незрозуміло було, чи вітер ріже обличчя, чи кулі свистять біля самих вух. Раптом спіткнувся, взяв прапорці в одну руку, провів пальцями по обличчю.
— Поранений, Фролов? — кинувся до нього Медведєв.
— Нічого, куля погладила по щоці…
Всі скелі палали вогнем, клубочилися димовими хвилями. Водяні чорні сплески злітали навколо маневруючих кораблів. Вечоріло; димове, тьмяне світло стояло в небі. І безупинно сигналив ще чітко видимий з кораблів і з берега Фролов.
Та ось він схопився за груди, ступив до обриву. Прапорець упав на каміння. Медведєв скочив на ноги, підхопив важко обвислого моряка.
— Поранений, брат? Куди?
— Вгадали, дияволи… Неначе в плече, осколком… Рука заніміла, не можу сигналити…
Навколо свистіли траси куль, на камінні розривалися міни. Фролов зблід, голова схилилася на каміння. Набрякав кров"ю тільник під бушлатом.
Медведєв пригадав: «Маруся!» Кинувся до виходу з ущелини.
Маруся стояла, прихилившись до скелі, опустивши автомат. Мовчки дивилася на Медведєва.
— Фролов поранений, — крикнув Медведєв. — Вам тут більше стояти не треба… Допоможіть йому… Ідіть у кубрик. Я його принесу туди…
Кинувся назад. Маруся бігла слідом: бліда, тримаючи в руках непотрібний тепер автомат.
— Ідіть у кубрик, — повторив Медведєв. — Бачите, тут стріляють. Почекайте там…
Фролов намагався трохи піднятися на лікті.
— Ех, прикро — сигналити більше не можу…
ebooksa