— Виходить, не сифон? — Янг розібрав: це сказав той, що стирчав з першого люка і обертав фару.
— Ні! — відповів задній. — І ми спочатку думали — сифон. А потім дивимося — дірка в склепінні… — і показав рукою вгору повз вухо переднього.
— Куди веде печера, не обстежували?
— Нікуди, ви ж самі світили, бачили. Чотири заводі, ця найбільша.
— Вважай — грот, а не печера.
— Хоч верть-круть, хоч круть-верть. А глибоко тут… У цій — футів сто вісімдесят, у тих — по тридцять — п"ятдесят.
— Це тут ви черпали проби?
— І тут, і там, де водоспад. А дві заводі ще не обстежували.
— А чи варто займатися?
— Думаю, що варто. Навіть коли не пощастить експеримент з дельфінами, то будемо самі. Аквалангів тільки більше треба, у нас лише три.
— Витрати, витрати… І на дельфінів даремно розщедрилися.
— Шеф! Ми на них ані долара не витратили.
— Поясни, будь ласка.
— Провели одну операцію, бомбонули дельфінарій на Раї.
— Хвіст застряв?
— Чисто! Приїжджала поліція, ми їм акваторій табору показали — дивіться, шукайте. А про печеру ніхто не знає.
— Ну й що?
— Ви про що?
— Про дельфінів. Є від них користь, годівлю хоч виправдовують?
— Ще жодного разу їх не годували. Тут вистачає їь. і риби, і крабів, і лангустів, а біля виходу — і молюсків, Самі харч здобувають.
ebooksa