— Документи містера… містера… запнувся офіцер, приляснувши пальцями, і чоловік у косинці ніби зробив спробу встати:
— Говард Хоякава, представник концерну «Міцубісі». Японські мікро- і малолітражки — кращі в світі.
— Давайте паспорт та інші документи Хоякави, — простягнув офіцер над столом руку.
Поліцейський, що стояв праворуч, ступив кілька кроків уперед, дістав із-за пазухи документи і подав йому, відступивши назад, не обертаючись.
— Хоякава-сан, а чим пояснити ваш маскарад? Не будете ж ви стверджувати, що весь цей одяг — ваш? — У голосі офіцера додалося шанобливості.
— Так, мій. З учорашньої ночі. Якщо дозволите, я повторю свої показання.
— Дозволяю. Коротко, — кивнув офіцер, трохи розгублено гортаючи маленьку книжечку, можливо, паспорт.
— Так от. Пізно увечері… Ні, скоріше глибокої ночі, я вже спав… До мене в каюту постукав сусід, людина спортивного вигляду… ось у цьому костюмі… З баулом у руці. Він одразу запропонував мені помінятися одягом, поміняти баул на чемодан-«дипломат». І на додаток до всього — помінятися каютами. Запропонував зробити це не задарма, давав триста доларів. Я прикинув різницю вартості наших костюмів, баула і «дипломата» і погодився за чотириста. Ну а за обмін каютами я запросив ще сто доларів. Але розмова на тому не закінчилася, незнайомий попросив, щоб я в новому вбранні, неодмінно з косинкою на шиї, зав"язаній по-мексіканському, пройшов по Портовій вулиці Свійттауна. А тоді вже йти, куди мені захочеться або куди треба. Я підвищив ціну до шестисот доларів.
— Дешево ви цінуєте своє життя, Хоякава-сан, — стиснув губи офіцер.
— Що це означає? — випростався на стільці і навіть зняв ногу з ноги Хоякава.
— А те… Вас підставляв замість себе член банди «тріада чайна». Якщо врахувати, що на архіпелазі Веселому кілька китайських тріад і всі вони воюють між собою, то… За ваше життя я не дав би навіть порції бетельової жвачки.
Хоякава осів, ніби поменшав на зріст.
— Дякую… Дякую, що мене арештували. Ви не випускайте мене поки що… Я великого гардеробу з собою не брав, відрядження коротке — тільки підписати контракт на продаж автомобілів… Я дам долари, купіть мені пристойний костюм. За послугу будуть комісійні — я не пожалію.
— З цим ми допоможемо. У кімнаті вам дадуть папір, ви опишете одяг, у якому ви їхали до тієї ночі з переодяганням. І опишіть усі можливі прикмети людини, яка так легко дала вам заробити шістсот доларів… — У голосі офіцера навіть прозвучала щира заздрість. — Тільки ще одна маленька формальність, очна ставка… Ви раніше ніколи не бачили цього хлопчика? Янг, підійди сюди ближче.
Янг зайшов наперед поліцейських.
— Його — ні. А схожих на нього — тисячі.
— І ніякого паролю, виходить, ви не знаєте?
— Клянусь чим хочете! Я думав, що він заробити хоче, через це і просить піднести.
— Янг, а ти коли-небудь зустрічав цього містера?
— Ні. Я вже вам казав, як було.
ebooksa