Штейнгліц спробував зупинити його:
— Не треба, Оскаре, застудишся.
Дітріх через силу висунув голову за запону палатки, перевірив.
— Так, вогкувато… Туман. — Задумався на секунду й сказав, радіючи, що знайшов вихід: — Тоді я накажу всім роздягтися й командуватиму голими солдатами.
Штейнгліц буркнув:
— У нас з тобою різні смаки.
Дітріх образився. Зневажливо глянув на Штейнгліца, спитав:
— Як ти вважаєш, ми дотримуємося правил пристойності в своїх міжнародних зобов"язаннях?
— А навіщо?
— От! — зрадів Дітріх. — Добре! Сила і мораль несумісні. Сила — це свобода духу. Звільнення від усього. І тому я хочу ходити голий. Хочу бути, як наш дикий пращур.
Штейнгліц мовчки курив, обличчя його пересмикувалося від головного болю.
Вайс подав каву. Підставляючи пластмасову чашку, Дітріх сказав:
— По суті, все можна зробити зовсім просто. Якщо дати кожному по одному метру землі, то людство поміститься на території трохи більшій як п"ятдесят квадратних кілометрів. Плацдарм на п"ятдесят кілометрів! Дай папір і олівець, я полічу, скільки треба стволів, щоб накрити цю площу, скажімо, протягом години. Година — і ф"юїть, нікого! — Підвів голову, спитав: — Ти знаєш, хто придумав версію, нібито Радянський Союз дозволив частинам вермахту пройти через свою територію для завоювання Індії? — І сам же відповів з гордістю: — Я! Адже чудове прикриття, інакше як пояснити зосередження наших військ на радянському кордоні?
— Дитячий лепет, примітив, ніхто не повірив.
— Даремно ти так думаєш. Дезінформація і повинна бути неймовірно примітивною, як малюнок дикуна. — Замислився, спитав: — Ти читав заяву ТАРС від 14 червня? — Він попорпався в сумці, витяг блокнота, прочитав: — «… За даними СРСР, Німеччина так само неухильно дотримується умов радянсько-німецького пакту про ненапад, як і Радянський Союз, з огляду на що, на думку радянських кіл, чутки про намір Німеччини порвати пакт і вчинити напад на СРСР позбавлені будь-якого грунту…» — Переклад звучав механічно точно.
Штейнгліц свиснув.
— Першокласна дезінформація. Наша робота?
— Ні. — Голос Дітріха звучав сухо. — Це не робота нашої агентури. Ми вчора захопили важливі радянські документи. Уяви собі, на випадок нашого вторгнення Наркомат оборони наказує своїм військам не піддаватися ні на які провокації, щоб не викликати великих ускладнень, та й годі. В цьому я бачу вияв сліпої віри більшовиків у зобов"язання, в закони міжнародного права.
— Дурниці! — одказав Штейнгліц.
Дітріх втупився в блимаючий вогник каганця, сказав переконано: