— Яким чином?
— Замінити?
— Ні, яким чином ви повідомите про мене в Центр? Я не пропущу шифровку на особисту тему.
— Хіба це тема особиста?
— Вона стосується тільки мене.
— А якщо зляжете?
— Можете не турбуватися! Ваші матеріали завжди буде доставлено вчасно.
— Послухайте, — сказав Йоганн, — ви просто закохані в Зубова. В"янете з кохання. І це шкодить справі. Тому моя телеграма про вас не буде особистого характеру. Я повідомлю, що ваш стан не сприяє нормальній роботі.
Він говорив так різко тому, що відчував: сили дівчини на волоску.
І раптом Ельза заплакала.
Йоганн невміло обійняв її тремтячі плечі. Вона уткнулася головою йому в груди, щоб сховати заплакане обличчя, затамувати ридання. Він розгубився, прошепотів:
— Ти ж чекістка, розвідниця. Хіба можна?..
— Можна… — схлипуючи, пробелькотіла Ельза. — Можна… — Підняла на нього обличчя, що враз стало сердитим. — А що, я не людина? Думати, як він там цілими днями упадає біля цієї гарненької фашистки!
— Вона не фашистка, — непевно заперечив Вайс.
— Однаково. Та ще й стара.
— Вона на рік молодша за нього.
— Однаково гидко. Я бачила, як він їй по-особливому усміхається. — Ельза закусила губу.
Йоганн здивовано стенув плечима. Запропонував:
— Ти старша. Можеш наказати — і завтра ж він її кине. Він хлопець дисциплінований.
Ельза злісно примружилась: