— Ви надзвичайно точно висловились, — погодився Вайс.
Віллі помітив, що Генріх усміхнувся. Він збентежився, пробурчав:
— Народність німецького руху Третьої імперії — це не щось безплотне: вона втілена у фюрерові.
— Вважаю, що і в таких, як ви, — зауважив Вайс.
— Так, — самовдоволено згодився Віллі. — Я, дійсно, ветеран націонал-соціалістської революції.
Вайс повторив запитливо:
— Революції?
— У свій час фюрер скористався термінологією марксистів, і це дуже стало нам в пригоді. — І Віллі розгорнув свою думку: — Коли ми були слабкі, а червоні сильні, такий камуфляж допоміг нам щасливо розв"язати багато питань.
— Наприклад?
— Ми так голосно трясли цими брязкальцями перед стадом, яке ладне було йти за червоними, що оглушили його. І не встигло воно опам"ятатися, як опинилося в нашому загоні і ми примусили його іти в ногу під дроб наших барабанів.
Розмова на цю тему, мабуть, набридла Віллі. Обвівши очима кабінет, він сказав Вайсові:
— Як бачите, навіть удома я не належу собі — все підпорядковано роботі. — Підвівся і запросив Вайса йти за ним.
Вони пройшли цілу анфіладу кімнат, де за конторськими столами сиділи люди в цивільному. Коли заходив Віллі, всі вони миттю, як по команді, схоплювалися і витягали руки в партійному вітанні. Віллі не вважав за потрібне їм відповідати. Вайсові він пояснив:
— Я навіть своє, скромне житло перетворив на особисту канцелярію, і всі службовці перебувають тут на казарменому становищі. Ми працюємо й ночами. Але зате, коли рейхсфюрерові треба терміново одержати особливі довідкові матеріали, я негайно доповідаю йому про все, що його цікавить.
— Хіба в служби безпеки не вистачає апарату для цього?
Віллі усміхнувся загадково:
— Довідки для шефа ми готуємо в одному екземплярі. Ми даємо об"єктивний аналіз, тому шеф завжди має можливість бути в курсі справ дійсного становища в імперії.
— Я думав, що таке завдання стоїть перед службою безпеки в цілому.
— Безперечно. Але є Борман, є Кальтенбруннер, і кожний з них аж горить першим доставити фюрерові інформацію, не обтяжуючи себе її збиранням. Але основне не в цьому. Основне в тому, що це моя особиста канцелярія і я особисто доставляю рейхсфюрерові наші матеріали. І оскільки їх одержано не з офіційних джерел, він сам вирішує, доповідати про них чи не доповідати. Інколи вони можуть викликати лише роздратування у фюрера, а інколи — люте незадоволення тими, хто приховав од нього справжній стан речей.
Так, наприклад, промислові кола, з якими фюрер змушений таки рахуватися, наполягали, щоб генералітет вермахту, вносячи суттєві зміни в стратегічний план «Барбаросса», скерував військові дії насамперед на захоплення територій, багатих сировиною.