— Я зрозумів вас, — перебив Гуго. Запропонував Вайсові сигару, замислено промовив: — Звідси можна прийти до висновку: для того, щоб ми могли виграти війну на Сході, нам треба якнайскоріше та якнайуспішніше програти її на Заході. І дехто гадає, що краще піти на поступки нашим тільки воєнним противникам на Заході, ніж бути переможеними нашими воєнно-політичними ворогами на Сході.
— Я певний, що кінець кінцем переможе великий рейх, — сказав Вайс.
— Я також, — підтвердив і Гуго. — Але шляхи до перемоги бувають різні.
Якось Гуго запросив Вайса до себе. Будинок Лембергів стояв недалеко від Ванзее, в районі Далему. І тут Вайс несподівано зустрів ротмістра Герда. Однак той, побачивши Вайса, зовсім не здивувався: очевидно, він заздалегідь знав про цю зустріч.
Обідали на величезній заскленій терасі; підлога її була вистелена грубими кам"яними плитами. Розмова за обідом мала зовсім не пов"язаний з обставинами характер. Потім пішли в кабінет Гуго. Вайс побачив, що на бібліотечних полицях зібрано багато останніх видань радянської періодичної преси, і не став приховувати своє здивування.
Гуго пояснив:
— За дорученням деяких впливових осіб батько взявся зробити аналіз політико-психологічного стану радянського суспільства.
— Ваш батько володіє російською мовою? — спитав Вайс.
— Ні, але мій батько має помічників, що знають її досконало, — відповів Гуго.
— Пан Вайс теж володіє таким знанням, — нагадав Герд.
— Мені приємно переконатися не стільки в лінгвістичних знаннях мого гостя, — сказав Гуго, — скільки в його сміливих і правильних характеристиках політико-морального стану росіян. — Він обернувся до Вайса. — Це робить вам честь.
Запропонувавши Вайсові й Гердові сісти в крісла і сам сідаючи біля круглого курильного столика, Гуго спитав:
— Скажіть, як ви гадаєте, чи є різниця в мірі провинності між зрадою імперії і зрадою рейху?
— Я не юрист і, на жаль, не розуміюсь на таких тонкощах, — відповів Вайс.
— Ну гаразд, — погодився Гуго. — Ви ще матимете час обміркувати моє запитання. Але я поставив його з певною метою, щоб ви зрозуміли: рейх безсмертний, і кожен з нас, хто завдасть хоч будь-якої шкоди справі рейху, заслуговує смерті.
— Безсумнівно! — палко вигукнув Вайс.
— Чудово, — сказав Гуго. — Тепер попрошу вашої особливої уваги. Вам, можливо, доведеться зустрічати й супроводити іноземців — противників фюрера, але друзів Німеччини. Якщо вони у вашій присутності дозволять собі висловити критичні думки про фюрера, що ви робитимете?
Вайс відповів переконано:
— Якщо зустрічі з такими людьми становитимуть мій службовий обов"язок, я поводитимусь відповідно до даних мені вказівок…
Герд не витримав, перебив Вайса і з самозадоволеним тріумфуванням заявив Гуго: