— Ну ви там, молодь, досить, — чогось розсердився професор і вимогливо сказав дочці: — Доповідай!
Дівчина сіла на стілець так, щоб можна було дивитись і на Йоганна, й на батька. Заговорила, дивлячись смішливими очима на Вайса, але таким сухим і суровим тоном, що, здавалося, ці слова вимовляє якась інша людина:
— Операція під кодовим позначенням «Вольке» планує бомбардування німецької території підрозділами німецького повітряного флоту. Бомбардувальники будуть замасковані під авіацію союзників. База цих підрозділів позначена на карті. Об"єкти нальоту поки що не відомі. Є думка, що це концентраційні табори, бо план операції затвердили Гіммлер і Кальтенбруннер.
— От бачите, — сказав доктор. — Кальтенбруннер перешкоджає Гіммлерові звільнити з концтабору кількасот чоловік. Гіммлер заважає зробити те саме Кальтенбруннерові, — щоб жоден з них не мав ще одного шансу перед союзниками. І обидна при цьому одностайно розробляли акції масового знищення сотень тисяч. — Схилився, потер коліно, поморщився. Заявив, строго дивлячись на Вайса: — Ваше завдання — виявити, які саме табори намічено знищити з повітря. Друге, я не заперечую проти того, щоб включити вас у бойову групу, яка повинна буде на місці перешкодити цьому. — Підвівся. — Все!
Вайс дивився на дівчину і нерішуче усміхався.
— Все! — повторив професор. Дівчина попросила:
— Можна, я проведу товариша?
— От ще! — розсердився Штутгоф. — Не маленький, сам знає дорогу.
— Ну, тату! — благально вигукнула дівчина.
— Я сказав — ні. І взагалі — нічого…
— Що нічого? — уперто перепитала дівчина. — А може, нам по дорозі?
— Знаєте, — сказав професор, підштовхуючи Вайса до дверей, — провалюйте! — Озирнувся на дочку. Сказав жалібно — Ти ж в опергрупі, потерпіть — на базі зустрінетесь…
Чи то від сліпучої чистоти голубого дня, чи то від лагідного погляду радянської дівчини, чи то просто тому, що до нього раптом прийшло нез"ясовне почуття радості життя, але Вайс відчув, що його більше не мучить самотність. Він відчув себе часткою величезного світу, створеного людиною для людини, і в цьому дивному, світлому стані духу він прийшов до Генріха.
Генріх був похмурий. Він дав Вайсові кілька аркушиків паперу, на них було щось надруковано.
— Прочитай! З особистої канцелярії Віллі Шварцкопфа.
Йоганн сів до стола й почав читати:
«Адміністративно-господарське управління СС.
Секретно.
Рейхсфюрерові СС.
Рейхсфюрере! Золоті зуби померлих в"язнів за вашим наказом здаються санітарному управлінню. Там це золото використовується при виготовленні зубних протезів для наших людей. Обер-фюрер СС має вже запас золота понад 50 кілограмів; цього вистачить для покриття гаданої потреби у благородних металах на найближчі п"ять років.