Знак Єдинорога

— Що ти збираєшся зробити з винуватцем, якщо Бранд назве його? — поцікавився Джуліан.

— Допитати.

— Тоді я хотів би допитувати його сам. У мене виникло таке відчуття, що цього разу ти, можливо, правий, Корвін, і що той, хто поранив його, ймовірно, буде винний і в тому, що ми періодично знаходимося в облозі, і в зникненні батька, і в смерті Каїна. Тому перед тим, як ми переріжемо його горло, я з насолодою допитаю його. Вважайте мене добровольцем і для закінчення роботи.

— Що ж, ми не забудемо твоєї просьби.

— Корвін, я не скидаю тебе з рахунків.

— Я в цьому не сумнівався.

— Я хочу дещо сказати, — промовив Бенедикт, перебивши відповідь Джуліана. — Мене непокоїть як сила, так і очевидна мета наших супротивників. Я кілька разів стикався з ними, і вони жадають крові. Якщо на хвилину повірити розповіді Корвіна про Дару, то її останні слова виражають їх намір: Амбер буде зруйнований. Не переможений, не підкорений, не покараний. Зруйнований! Гаразд, Джуліан, ти б не відмовився поцарювати тут, а?

Джуліан посміхнувся:

— Можливо, на наступний рік і в той же час, але не сьогодні, спасибі.

— Я хочу сказати, що можу уявити собі, що ти або будь-який з нас набирає найманців або шукає союзників для того, щоб захопити владу. Але я не можу уявити, щоб ти використав такі от могутні сили, які можуть потім вийти з-під контролю. Сили, метою яких є руйнування, а не завоювання. Я не можу уявити собі, що ти, я, Корвін, кожен з нас намагаються зруйнувати Амбер або мають справу з тими, хто хоче це зробити. Тому версія Корвіна про те, що хтось з нас зрадник, мені не подобається.

Волею-неволею довелося ствердно кивнути. Я й сам знав, що це було найслабше місце в моїх міркуваннях. Але все ж, тут було стільки невідомого… я міг би запропонувати купу пояснень, але здогадками нічого не доведеш. За мене це зробив Рендом.

— Можливо, — сказав він, — хтось із нас, уклавши договір, недооцінив своїх союзників, а тепер йому доводиться не солодше решти. Він, може, і не проти дати задній хід, але вже пізно.

— Ми можемо надати йому можливість зрадити своїх союзників зараз, — вимовила Фіона, — якщо нам вдасться переконати Джуліана не перерізати йому горлянку, і якщо решта пообіцяють те ж саме. У цьому випадку він, може бути, признається. За умови, що здогад Рендома вірний. Він більше не буде претендувати на трон, але, цілком очевидно, що він так і так його не отримає. Він залишиться в живих і зможе позбавити Амбер від великих неприємностей. Хто-небудь бажає дати гарантію винуватцеві на цих умовах?

— Так, — відповів я, — я збережу йому життя, якщо він зізнається, при умові, що він проведе його на засланні.

— Я з цим згоден, — підтримав мене Бенедикт.

— Я теж, — сказав Рендом.

— З однією умовою, — додав Джуліан. — Я згоден, якщо він особисто не винен у смерті Каїна. В іншому випадку — ні. Мені знадобляться вагомі докази.

— Довічне заслання, — промовила Фіона. — Добре. Я згодна. Чи не заперечую.

— І я, — приєдналася до неї Флора.

— Я теж, — проворкувала Льювілла.