— Хочемо довідатись у Каталозі Почуттів… Ну от: це — жахливий світ.
— Та чому ж?
— Зараз довідаємося у Календарі Понять:.. Отож. як твердить математична логіка, що лежить в основі нашого Світу, усі події й усі почуття тут визначено наперед — і для прийдешнього, і для минулого. Усе це можна відшукати в автоматичних довідниках. Якщо ми хочемо знати, чого ми бажаємо, нам потрібно лише…
— Е ні, вирішуйте самі що ви хочете!
— Що ми хочемо? Зараз додивимося у Реєстрі Бажань…
— Я вже здогадуюсь, чому світ цей вважається жахливим… Проте життя тут захищено від усіх глупот!
— Та ні, тут зовсім не живуть, тут лише безперервно шукають у довідниках, і якщо й бачать, як усе воно вийде, — все одно не можуть нічого змінити. Наприклад, хтось із нас у Реєстрі Бажань бачить, що завтра під час обіду на честь свого директора схоче виголосити невеличку промову, а в Каталозі Почуттів довідується, що осоромиться і образить начальника…
— То нехай на обід не ходить!
— Це якраз найжахливіше. У цьому світі нічого не можна змінити! Навіть краплинка чи пилинка впливають на вічність!..
— Ну гаразд, гаразд, забудьте вже про це…
— Забути! Якби то було можливо! Ми ж не маємо жодної самосвідомості. Усе знати, але не мати змоги нічого змінити, — це жахливо!..
Тут Господь знов повернув планету на її місце, вставив Сонце у відповідну зоряну систему, а систему — у її Простір і зупинив час. Світ вимкнувся.
— Ні, — сказав він ангелу, що розробляв Проект А. — Це не найкращий світ. Спробуємо-но випробувати Проект Б.
Зовні цей світ був зовсім схожий на А, тому що його теж було побудовано за принципом вміщених одна в одну й заселених зоряних систем. Отож ангел увімкнув час, і, коли минуло кілька мільярдів років, Господь знову вийняв планету і почав розглядати її мешканців.
— Ну, як справи? — запитав він. — Як вам подобається світ?
— Жахливий-прежахливий! — перебиваючи один одного заволали численні голоси.
— Гаразд, гаразд! — заспокійливо промовив Господь. — Кажіть по черзі!
Та це не допомогло. Усі скаржились водночас, доки він не витяг якогось одного мешканця. Той одразу заспокоївся. Коли ж Господь спитав, як йому подобається Світ, він вигукнув:
— Ах, він чудовий! Коли я один, у мене з’являється все, що я забажаю. Якщо хочу добряче попрацювати — у мене напружуються м’язи і приємно стомлюється мозок. Якщо я хочу відпочити й наказую: хай з’явиться тут гарненький будиночок у великому затишному парку із зручним кріслом на ґанку. як тої ж миті вже лежу у ньому і викурюю «Гавану». Тут прегарно!
— Чого ж тоді ви всі волаєте: жахливий-жахливий?!