Фантастика Всесвіту. Випуск 3

22
18
20
22
24
26
28
30

— Бачите, доки кожний з нас бажає чогось особисто для себе, він одержує все. Бажання виконується, і цьому ніщо не зможе перешкодити. Але якщо ми з’єднуємося у тісно заселеному просторі нашого Світу, — усі найкращі думки й поривання, усі мрії душі моєї стикаються з не менш рішучими бажаннями моїх співвітчизників. Там, де я хотів би, щоб був мій садок, — з шаленими вигуками ганяють м’яча з півдюжини синів мого сусіда. І нема ніякого засобу цьому зарадити, адже досить лише чогось побажати, щоб воно одразу здійснилося. Прошу вас, зробіть мені таку ласку, — залиште мене тут самого, щоб ніхто мені не заважав у моєму чудовому Власному Світі!

— Так, так… — задумливо мовив Господь і повернув мешканця на його місце у Світі, де той одразу ж почав знов скаржитись і скиглити.

— Отож і з Проектом Б нічого путнього не вийшло, — вимовив Господь і зупинив час.

Обидва ангели невдоволено зсутулились, але одразу ж зголосилися розробити нові проекти.

Проте Господь сказав:

— Постривайте, навіщо поспішати. Обидва ваші світи ні до чого. Може, згодом вам спаде на думку якась нова ідея. А поки що обійдемося.

Потому він узяв обидві моделі Світу, для зручності вклав їх одну в іншу й запхнув до небесної комори… Якось (минуло кілька мільярдів років) Господь випадково зазирнув у той куточок і спостеріг, що обидва світи функціонують.

Він підкликав обох ангелів і суворо спитав, хто насмілився увімкнути час і продовжити експеримент.

— Я тільки використав надлишок свого часу, — злякано вимовив автор Проекту А.

— А я — свого, — поспіхом додав автор Проекту Б. — Ми лише хотіли випробувати, який світ протримається довше, якщо Їх увімкнути разом.

— Ах, он воно як! — поблажливо промовив Господь. — У такому разі подивимося, що з цього вийшло.

І він знову видобув з комбінованої системи Світу одного мешканця.

— Ну? — спитав він. — Як справи?

— Чудово! — відповіла людина (бо це була саме вона).

— Яким чином це сталося? У Світі А усі ви волали, що нічого змінити не можна, в Світі ж Б скаржились, що можна бажати всього, а бажання ваші не здійснюються.

— Це ми владнали! Ми створили особливе Товариство Вдосконалення Світу і зробили з двох світів новий, наш власний.

— Це ж треба таке! Яким чином?

— Дуже просто. Шляхом комбінації. З Б ми взяли фантазію, з А — закон. Ми їх взаємодоповнили. Те, що вважалося за бажане, ми зробили дійсним, що ж до незмінного — воно теж придалося в нашому Світі.

— Зовсім непогано! Цього я. здається, й чекав. Якщо ви в змозі створити Світ самі, я його затверджую! Тільки скажи мені, хлопче, хто ти такий?

— Я — інженер!