— Хто це? — запитав я.
— Хтось із службовців. На цьому поверсі їх небагато.
— А скільки ж тут поверхів?
— Три. На цьому містяться спальні та їдальні обслуги, під ними — кабінети адміністрації, а ще нижче — двигун.
— Який двигун?
— Той, що обертає нас навколо Сонця.
— Але ж Земля обертається навколо Сонця завдяки гравітації.
— А ти хоч трохи уявляєш собі, що таке гравітація і як вона діє?
Я зрозумів, що таки не маю про це і найменшого уявлення.
— Гравітація, — сказала Мілдред, — це всього лише слово, яким великі вчені, прикривають своє невігластво.
Я запитав, що рухає тим двигуном.
— Пара.
— А не ядерне паливо?
— Ні. Хлопці з факультету промислового дизайну твердять, що це паровий двигун найпримітивнішої конструкції. Вони там унизу роблять виміри та креслення разом із членами тунельного комітету. Ми покажемо тобі ті креслення через день-два.
— А вас ніхто ніколи не питав, чому ви длубаєтесь у цій машинерії?
— Ні. Тут — як у всіх великих організаціях. Персонал такий численний, що спокійно ходиш собі де завгодно, якщо виглядом не вирізняєшся з-поміж інших.
Через півгодини я мав зустрітися зі своїм приятелем, тому ми ввійшли до ліфта й почали підійматися нагору.
— Знаєш, Мілдред, — сказав я, — все воно справді разюче, але я не розумію, навіщо ти його мені показала.
— Я боюся, — відповіла вона. — Всі наші сміються з тих допотопних механізмів і міркують, як би їх удосконалити. Вони гадають, що їм удасться поліпшити земний клімат, піднявши планету ближче до сонця. Думаю, ми робимо помилку.
— Звичайно, ви помиляєтесь! Ви повинні вивчати мистецтво, а не вдосконалювати рух планет. Я б ніколи не запропонував вам копати тунель, якби знав, чим усе це скінчиться.
ebooksa