— «Як знов єврей Сіон посяде…» — прошепотів він.
— Що-що?
— «Як знов єврей Сіон посяде… І в небі знак побачать люди… І Рим оновлення урядить… Більш світу білого не буде!»
Серце Торнове впало. Ну звісно ж, божевільний! Проказує якісь вірші, обличчя застигле, мов у сновиди, голос починає зриватися на крик…
— «Звірюка зрине із пучини… На брата брат з мечем повстане… І буде битва до загину… Аж поки упаде останній!»
Торн сторожко дивився на священика, а той нестямно, натужно видушував із себе рядок за рядком.
— Усе це провіщено в Святому Одкровенні! — вигукнув він насамкінець.
— Я прийшов сюди не для того, щоб вислуховувати проповіді, — сухо мовив Торн.
— Тільки через того, хто цілковито йому підвладний, сатана зможе вступити в свій останній і найстрашніший двобій. Про це говориться в пророка Даниїла…
— Ви казали, що моїй дружині загрожує якась небезпека.
— Поїдьте до міста Мегіддо, — неначе через силу промовив священик. — Там, у руїнах давнього Ізреєля, ви знайдете старого Бугенгагена. Тільки він може повідати, як має вмерти син сатани.
— Послухайте…
— Той, кого не порятує Агнець, стане жертвою Звіра!..
— Та годі ж бо!
Тассоне замовк, обм’якнув і тремтливою рукою втер піт, що рясно зросив йому чоло.
— Я прийшов сюди тільки тому, що ви сказали, ніби моя дружина в небезпеці, — тихо мовив Торн.
— Мені було видіння, містере Торн.
— Ви сказали, що моя дружина…
— Вона вагітна!
Торн збентежено замовк і відступив назад.
ebooksa