— Ви помиляєтесь.
— Ні. Вона справді вагітна.
— Це не так.
—
— Про кого ви говорите? — запитав Торн, важко дихаючи.
— Про вашого сина, містере Торн! Він —
— Замовкніть!
— А коли заволодіє вашим багатством і владою, він створить своє чорне царство тут, на землі, й діставатиме накази від самого сатани!
— Ви божевільний, — хрипко мовив Торн.
— Він
Торн дивився на нього, не в змозі й поворухнутись.
— Благаю вас, містере Торн… — плачучи, промовив священик.
— Ви просили п’ять хвилин…
— Поїдьте до Мегіддо, — не вгавав священик. — Знайдіть Бугенгаге— на, поки ще не пізно!
Торн похитав головою і, силкуючись стримати дрож, застережливо покивав пальцем.
— Я вас вислухав, — сказав він з ноткою погрози в голосі. — А тепер послухайте мене. Якщо я ще коли-небудь вас побачу, ви будете заарештовані. — І, круто повернувшись, пішов геть.
Тассоне, давлячись слізьми, гукнув йому навздогін:
— Побачимося в пеклі, містере Торн! Разом відбуватимемо покару!..
Ще кілька секунд — і Торн зник з очей. Тассоне залишився сам. Він сидів, обхопивши голову руками, і намагався погамувати сльози. Та вони все текли й текли. Це був кінець, він остаточно програв!
Повільно підвівшись, священик роззирнувся круг себе. Парк був безлюдний. Навколо стояла лиховісна тиша. Йому здалося, ніби він раптом опинився в цілковитій порожнечі. Усе неначе вмерло. Та ось Тассоне почув якийсь звук. Він линув звідкись із глибин, мовби зароджуючись у його власному мозку, і поступово набирав сили, аж поки заповнив усе довкола. То був звук «