В такому разі починайте діяти… Так, у цьому районі є наші люди. За магазином стежать з учорашнього дня.
Ганс фон Шульц поклав трубку. Ця розмова по телефону сповнила його радістю.
«Ось тепер повідомлення цього — він поглянув у свій блокнот, — цього Даннері, безумовно, заслуговує на увагу. Росіянин ховається в магазині і той студент, — він знову зазирнув у блокнот, — Жюль Грак, мусить його зустріти. Мабуть, не обійшлося без участі працівників магазину. Ну що ж, я охоче візьмуся і за них.
Він одним духом вихилив склянку коньяку і подзвонив Вернеру.
«Цього слизняка я відправлю на російський фронт. А може, заодно і того гладкого бовдура Клауса».
Жюль Грак стояв у сквері, фамільярно спершись на плече статуї Нептуна, байдужий до холоду, і краєчком ока спостерігав за типом у шкіряному пальті, що вже п"ять хвилин вперто стовбичив на розі вулиць Тур д"Овернь і д’Асса, не звертаючи уваги на густий сніг.
Неясна тривога ворухнулася в серці Жюля.
«Підозріла пика у цього типа. Схожий на фліка. Німець? Напевне, німець. Присягаюсь, що він стежить за магазином».
Жюль Грак здригнувся.
«То що ж робити? Стояти отак і дивитися на них чи як?»
Коли він побачив чоловіка, що підійшов до типа в шкіряному пальті і став біля нього, спершись на дорожний стовп із погнутим і подряпаним знаком, який забороняв зупинку машин, всі сумніви розвіялись.
«Гестапо. Це гестапо!»
Він помітив, що гестапівці стежать не тільки за магазином, а й за ним.
Жюль Грак залишив грот, перейшов сквер і опинився на вулиці.
«Треба бути обережним. Добре, що у нас є машина. Якщо припече, чкурнемо до таратайки Франсіска на бульвар Дезе, і шукай вітра в полі».
Жюль зупинився, витяг носову хустку і удав, ніби витирає обличчя.
Він повагом рушив далі, коли побачив, як з магазину вийшли Марі-Те разом з двома чи трьома відвідувачами. Вона попрямувала до нього і, проходячи мимо, промовила:
— Він зараз виходить, Одягнений у робочий комбінізон, в береті.
Не дивлячись на неї, Жюль тихо наказав:
— Йди до машини і скажи Франсіску, хай заводить мотор. Там шупо.
ebooksa