— Коли ти їх показала, — так само спокійно вів далі Савицький, — я одразу подумав, що треба неодмінно спалити це папір"я, яке скаламутило тобі розум. Тим більше, що ти не мала права знімати копії з документів відібраної в тебе справи.
— Негідник!!! — закричала Наталя.
— Не думаю, — відказав Савицький. — Коли ти заспокоїшся і знову будеш здатна тверезо міркувати, то, подумавши трохи, зрозумієш, що я вчинив правильно.
Він одпустив її. Наталя одразу ж кинулася до груби, та ба — вогонь ворушив тільки попіл — усе, що зосталося від паперів…
РОЗДІЛ ЧЕТВЕРТИЙ
Лежнєв опритомнів не скоро. Спершу до його свідомості долинув якийсь невиразний шум. Та згодом шум став чіткіший. Одначе минуле ще кілька хвилин, поки він збагнув, що чує розмову. Розмовляли поруч, але не збоку, а десь угорі. Лежнєв зрозумів, що лежить на спині, а ті, що розмовляють, стоять над ним.
— Дивись, дивись, приходить до тями, — почув він дівочий голос.
Він справді вже опритомнів, але очей не розплющив, а тільки глухо застогнав.
— О, — прогудів густий бас. — А я вже думав, що йому каюк. Добре, що на ньому був льотний шолом. Інакше ти б розчерепила йому довбешку, Ольго.
— Я ще встигну це зробити, — хмикнула дівиця. — Він Кузьмича і Ванька цокнув, сволота. Всіх пошмаляли б, якби Кранц із солдатами не підоспів.
— Спеціально навчені, — немовби виправдуючись, сказав господар баса. — Як ті, котрі в урочищі висадилися.
— Ті живцем не далися, — вставив верескливий. — А цих, що не кажи, приголубили.
«Чи не про групу Архимовича згадують?», — насторожився Лежнєв. Він усе ще не розплющував очей, хоча дуже хотілося розплющити їх і роззирнутися довкола.
— Досить теревенити, — обірвала чоловіків Ольга. — Кранц іде.
Лежнєв почув швидку ходу, а потім голос того, що підійшов, — м"який, веселий, з ледь помітним акцентом.
— Ну, як ваш хрещеник, фрейлейн?
— Живий, пане капітан, — відрапортувала Ольга. — Голова ціла, я дивилась. Навіть шкіру не пошкоджено…
— О, ви великий спеціаліст, фрейлейн! Мені розповідали про вас, але я, признатися, не вірив, що така чарівна дівчина може бути такою… е-е… таким спритним мужчиною.
Ольга засміялася.
— У нього, мабуть, памороки відбито, — обережно вставив верескливий. — Ніяк до тями не приходить.
ebooksa