— Ви здивувалися, коли я назвав себе? — сідаючи напроти і підсовуючи до Наталі вигадливу сигаретницю, сказав він. — Я це зробив не для того, щоб приголомшити вас. Просто дотримуюся правила, у якому сказано, що найвитонченіша хитрість — це відвертість.
— Що вам треба? — спитала Наталя.
— Ви неправильно поставили запитання. Спитайте краще, що я хочу за негатив цього фото. — Шеф узяв із столу знімок. — Коли вас цікавить пов’язана з ним історія, я можу розповісти.
— Не треба, — сказала Наталя.
— Ви маєте слушність, — кивнув Шеф. — Фото свідчить само за себе.
— Що ви хочете за негатив?
— Небагато: відповіді на кілька запитань.
— Запитуйте.
— Що ви знайшли в підвалі під руїнами каплиці?
— Мертвого Пашку-Трактора і ніж, яким його вбили.
— Ще що?
Наталя вагалася: сказати про знайдену косинку і тайник? Вирішила сказати про косинку — цікаво, як він реагуватиме.
— Косинку.
— Яку?
— Ганни Щербак.
— Косинку, — повторив Шеф і потягнувся по сигарету. — Ви певні, що то косинка Ганни Щербак?
— Ганнин чоловік упізнав косинку.
Шеф закурив, підвівся, пройшовся по кімнаті. Потім вийняв з шухляди комода фотоплівку, підійшов до столу, кинув поряд з фотографією.
— Після того як ми закінчимо розмову, робіть з цим усе що завгодно. Можете навіть спалити тут на столі. Ось сірники. — Він якусь мить помовчав, потім вийняв з кишені і поклав перед Наталею пачку грошей. — А це раджу не палити, а взяти.
— Навіщо? — здивувалася Наталя.
ebooksa