Підняти вітрила!

Раду Тудоран Підняти вітрила!

Гостросюжетний роман популярного румунського письменника про сповнене пригод плавання вітрильника «Сперанца» до Вогняної Землі.

2012-03-20 uk ro Микола Чищевий MVV http://kompas.co.ua doc2fb, ImageFB2, FictionBook Editor Release 2.6 2012-03-20 MVV 0D40EDC9-7704-4B97-9077-603AEC2323B2 1.0 "Веселка" Київ 1987 Литературно-художественное издание Раду Тудоран ПОДНЯТЬ ПАРУСА! Роман (На украинском языке) Для среднего школьного возраста Перевод с румынского Николая Степановича Чищевого Художник Виктор Алексеевич Хоменко Киев, «Вэсэлка» Редактор О. I. Жупанський Художній редактор А. О. Ливень Технічний редактор А. В. Маслова Коректори М. В. Мандарич, С. В. Гордіюк Інформ. бланк № 2747 Здано на виробництво 30.06.86. Підписано до друку 16.01.87. Формат 70Х108/32. Папір друкарський № 2. Гарнітура шкільна. Друк високий. Умовн. друк. арк. 20,65. Умовн. фарб. — відб. 20,908. Обл. — вид. арк. 23,09. Тираж 65 000 пр. Зам. 6–3048. Ціна 80 к. Ордена Дружби народів видавництво «Веселка», 252655, Київ, МСП, Мельникова, 63. Головне підприємство республіканського виробничого об"єднання «Поліграфкнига», 252057, Київ, вул. Довженка, 3. Тудоран Раду. Т81 Підняти вітрила!: Роман: Для серед. шк. віку / Пер. з рум. М. С. Чищевого; Худож. В. О. Хоменко. — К.: Веселка, 1987. — 471 с: іл.

Раду Тудоран

ПІДНЯТИ ВІТРИЛА!

Роман

^©   _{http://kompas.co.ua  — україномовна пригодницька література}

_{Перекладено за виданням: Radu Tudoran. Toate pinzele sus! Editura Ion Creanga, Bucuresti, 1980}

_{Скорочений переклад з румунської МИКОЛИ ЧИЩЕВОГО}

_{Художник ВІКТОР ХОМЕНКО}

ЧАСТИНА ПЕРША

ВОРОТА ЛЕВАНТУ

РОЗДІЛ І

У КОЖНІЙ КОРАБЕЛЬНІЙ КАТАСТРОФІ Є ТАЄМНИЦІ…

У середині березня 1881 року грецький корабель «Пенелопа», навантажений добірною пшеницею з Береганських степів у Румунії, спускався по Дунаю до Суліни, щоб далі вийти в море і взяти курс на Пірей.

Капітан кір[1] Яні Гініс, спритний торговець і досвідчений моряк, був хрещений усіма бурями грецького архіпелагу. І тільки в цій подорожі він, здається, трохи помилився. На початку грудня «Пенелопа» натрапила в Бреїлі на ранню кригу і ледве пробилася крізь неї до місця зимівлі в протоці Мачін. Коли зважити, що корабель, який стоїть при березі, дає не прибуток своєму господареві, а, навпаки, самі лише збитки, стане ясно, чому на чолі капітана з"явилися три нові глибокі зморшки.

Кригу треба оббивати з обшивки корабля щодня, ба вона може розтрощити судно, а ці поганці, члени екіпажу, сидять у теплому кубрику, жеруть смажену баранину та бенкетують за твої гроші!

— Гей, Ісмаїле, Марулісе, Ніколо, Герасіме! Пильнуйте хоч трохи за кригою, бо недалеко до біди!

Одначе негідники не дуже беруться до роботи, а тільки скалять великі, мов у коней, зуби, вичищені за зиму об смажену баранину. Двадцять баранів купив їм кір Яні та ще чотириста п"ятдесят хлібин — як тут не схопитися за голову!

Але з горем-бідою перебули вони несподівану зимівлю, і тепер корабель, полишивши позаду лихі пригоди, ішов униз, до моря, до архіпелагу, де квітнуть апельсини й лимони.

«Пенелопа» — судно не дуже велике, радше баркас, — як називав його сам капітан, коли вдавав із себе надто скромного, — з двома щоглами, воно могло взяти на борт десь вагонів із п"ять вантажу — саме стільки на ньому було зараз пшениці. Під цією вагою корабель глибоко осів у воду, так що борт стирчав назовні всього лиш долоні на чотири, — невеличкі хвилі можна долати відважно, а з штормом краще не зустрічатися. Та за майже двадцять років плавання капітан жодного разу не помилявся. Він умів очікувати холодний вітер і заздалегідь ховатися в портах від негоди, навіть якщо випадало подовжувати собі дорогу на дні або й на тижні…

Дув західний вітер, і корабель з великим вітрилом на одному борту, з малим — на другому ішов жваво, розраховуючи прибути до Суліни на третю годину по обіді.

Капітан сам став до стерна, бо, хоч вітер і попутний, у цьому вузькому рукаві він не ризикував довірити судно комусь із команди.