— А зараз яку фігуру збити? — знову спитав обірваний стрілець.
— Ведмедя, дядьку, ведмедя! — закричали діти.
Чоловік прицілився, і ведмідь важко впав під звуки катеринки. Знову залунали дитячі вигуки. Решта стрільців, все ще недовірливі, поклали рушниці й витріщились на обірванця. Антон Лупан несамохіть ступив крок уперед.
— Коваля, коваля! — збуджено закричали діти.
Чоловік прицілився, сухо тріснула дошка, в яку впилася куля, коваль з червоним обличчям і рудими вусами заходився бити по ковадлу.
Вусата молодиця скрипнула зубами і кинула вбивчий погляд на свого чоловіка. Той рішуче підійшов до стрільця.
— Ну, досить! — сказав він, забираючи в нього рушницю.
Натовп запротестував:
— А то ж чому? Хай стріляє! Це його право.
Власник ятки криво подивився на глядачів, зиркнув на жінку, теж скрипнув зубами, але не мав що вдіяти.
І так під радісні вигуки дорослих і дітей після пострілів упали заєць; олень, кабан, лисиця, почав рухатись човен по озері, а пожежник привітав присутніх помахом пожежного шланга.
Коли впала десята фігура, люди почали кричати:
— Приз, пане! Приз!
Власник ятки нагнувся до скрині в кутку, підняв віко, витяг звідти гіпсову статуетку, яка зображувала чи собакововка, чи дике порося, і з досадою поставив на прилавок.
— Ну, а тепер геть звідси! — гаркнув він.
Але натовп запротестував, і власник вимушений був поступитися.
— Перепілку, дядьку! — закричали діти. — Прачку!.. Садівника!.. Овечку й барана!..
Стрілець збив усі цілі підряд, не промахнувшись жодного разу. Вусата жінка кудись зникла й не з"являлася більше.
Після десяти пострілів стрілець одержав ножик з багатьма лезами, на якому локомотив випускав дим із труби. Потім ще десять пострілів — і всі фігурки були збиті.
— Пол! Пол! — закричали люди.
ebooksa