Додавши, що про війну він протягом цієї і попередніх розмов чув уже досить, мій господар заявив, що його тепер бентежить трохи інше питання. Я казав йому раніше, що дехто з екіпажу мого корабля залишив свою батьківщину через те, що закон відібрав у нього все його майно. Пригадуючи, як я пояснював йому це слово, він ніяк не міг збагнути, яким-то чином закон, поставлений охороняти людей, спричиняється до їхнього розору. Отже, йому хотілося, щоб я детальніше розповів, що таке закон і як його у нас застосовують тепер, практично, в житті. На його ж думку, розумним тваринам, якими ми претендуємо бути, цілком досить керуватися природою та розумом, які й мусять показати, що слід робити та чого уникати.
Я пояснив його милості, що закон — то наука, з якою я обізнаний мало і то лише тому, що вдавався до адвокатів, які марно намагалися захистити мене від кількох учинених мені несправедливостей, але обіцяв задовольнити його цікавість, як зумію, і сказав таке: «Серед нас є стан людей, яких змалку вчать мистецтва, збільшуючи навмисне кількість слів, доводити, що чорне — біле, а біле — чорне, і за те їм платять. Решта людей — кріпаки цього стану. Коли, наприклад, сусідові подобається моя корова, він наймає адвоката довести, що моя корова має належати йому. Я тоді, обстоюючи свої права, мушу найняти іншого адвоката, бо за нашими правилами, ніхто не може говорити за себе сам. У цьому випадку мені — справжньому власникові корови — загрожують дві небезпеки. По-перше, мій адвокат, звикнувши майже з колиски захищати брехню, почуває себе дуже ніяково, коли йому випадає боронити справедливе діло. Для нього це — неприродна робота, що її він провадить дуже незграбно, якщо не зловмисно. По-друге, обстоювати правду він мусить з великою осторогою, щоб судді не висловили йому догани, а товариші не виключили зі свого гуртка за ламання старих судових звичаїв. Отже, щоб зберегти свою корову, мені лишається два способи: перший — подвоєною платою підкупити адвоката супротивної сторони, і тоді той продасть інтереси свого клієнта, облудно натякнувши судові, ніби правда на його боці; другий — щоб мій адвокат виставив мою вимогу як зовсім несправедливу, сказавши, приміром, що корова в дійсності не моя, а мого суперника, і коли спритно зробити це, то прихильність суддів мені забезпечена.
Вашій милості треба знати також, що на суддів, які мусять вирішувати всі майнові суперечки і виносити постанову в карних справах, призначають у нас найспритніших адвокатів, що постаріли або зледащіли. Борючись все своє життя проти правди та справедливості, вони й тепер з фатальною необхідністю опікуються брехнею, клятвопорушенням та насильством. Я особисто знав багатьох суддів, які воліли краще відмовитись від хабара від правої сторони, ніж підірвати авторитет корпорації, вчинивши щось невідповідне природі її діяльності.
Адвокати вважають, що все, визнане за законне раніше, має бути законним і тепер, і через це особливо стараються згадати всі попередні вироки, нехай би вони й суперечили загальній справедливості й здоровому розумові людства. Оці вироки, що звуться «прецеденти», для них — головні авторитети. Ними вони обґрунтовують найнеправдивіші думки, і судді ніколи не втрачають нагоди керуватися ними.
Під час судового розбору адвокати старанно уникають заходити в суть справи, а все своє красномовство, нахабство та в"їдливість звертають на дрібниці, що не мають нічого спільного з цією справою. В наведеному вже випадку їм зовсім не цікаво знати, які права має на корову мій супротивник і чим може довести їх. Ні, вони починають допитуватись, мура вона чи муруга, довгі в неї роги чи короткі, паслася вона на круглому формою чи квадратному полі, доїли її в корівнику чи десь інде, на які хвороби вона хворіла, і таке інше. Після того вони розшукують прецеденти, просять відкласти справу, і вона розв"язується через десять, двадцять, а то й через тридцять років.
Треба зазначити також, що судові мають свою говірку і свій спеціальний жаргон, не зрозумілий простим смертним. Цією мовою писані і всі їхні закони, яких вони навмисне випускають безліч, зовсім заплутавши суть істини та брехні, правди та несправедливості. Щоб вирішити, наприклад, належить лан, який я дістав у спадщину від шести поколінь моїх предків, мені чи якомусь чужинцеві, що живе за триста миль звідси, треба витратити років тридцять.
У справах злочину проти держави судові методи значно простіші й скоріші. Суддя насамперед дізнається, як ставляться до випадку, який розглядається, властителі, і залежно від того, застерігаючи всі законні формальності, однаково легко може або повісити злочинця, або звільнити його.
Перебивши тут мені мову, хазяїн висловив жаль, що такі, за моїми словами, напрочуд здатні створіння, як ці адвокати, не заохочуються до того, щоб навчати інших мудрості та доброчесності. Відповідаючи на це, я запевнив його милість, що всі вони, поза межами своєї спеціальності, — найбільші серед нас дурні та неуки, обридливі в товаристві співбесідники, запеклі вороги науки та освіти, схильні в усякому питанні перекручувати здоровий розум людини так само, як перекручують його у своїй спеціальності.
Розділ VI
Мій хазяїн ніяк не міг збагнути, з яких міркувань судові діячі клопочуться, хвилюються, втомлюються і заходять в союз із неправдою — з єдиною метою зашкодити своїм же братам; не міг він зрозуміти, що я хочу сказати словом «найняти». Отже, я мусив зазнати великих труднощів, розповідаючи йому про роль грошей, про матеріал, з якого їх карбують, і про вартість благородних металів. Я пояснив, що коли в єгу є багато цієї коштовної речовини, він може придбати все, що забажає, — найліпший одяг, найкращий будинок, найбільшу ділянку землі, найдорожчі питва та страви, вибрати найкрасивішу самицю. Все це можна купити лише за гроші, і тому наші єгу ніколи не задовольняються тим, що вони мають, хочуть витрачати грошей якомога більше, залежно від того, скнари вони від природи чи марнотрати.
Заможний привласнює плоди роботи бідного, а бідних у тисячу разів більше, ніж багатих. Більшість нашого народу поневіряються, виснажуючи себе за мізерну плату, даючи змогу жити в розкошах меншості.
Я докладно спинився на цій темі, але його милості важко ще було зрозуміти мене, і він просив розповісти йому про інше. Він особисто думав, що кожна тварина має право на свою частку плодів землі, а надто ті, що головують, і цікавився, що то за коштовні страви і чому декому бракує їх. Я перелічив усі ті, що спали мені на думку, й, описуючи різні способи готувати їх, сказав, що по багато страв і напоїв, як от лікери або численні соуси, доводиться посилати кораблі до всіх частин світу. Я запевнив його, що, аби дати поснідати якійсь вродливій самиці єгу чи знайти для неї посуд на сніданок, треба принаймні тричі об"їхати навколо земної кулі. Це остаточно переконало мого хазяїна, що наша країна дуже бідна, бо не може сама прогодувати нас, але найбільше здивувало його те, що при таких просторих, як я їх описував, ґрунтах, нам бракує прісної води, діставати яку ми їздимо аж за море. Я пояснив, що Англія (люба моя батьківщина), як підраховано, продукує їжі втроє більше, ніж можуть спожити її жителі; так само, як і питва, зробленого із зерна або вичавленого з плодів деяких дерев, що дають чудові напої, і в такій же пропорції маємо ми й усе потрібне для життя.
Проте, щоб задовольнити жадобу розкоші та розбещеність в самців і чванливість у самиць, ми посилаємо більшу частину найпотрібніших нам самим речей за кордон, а звідти одержуємо те, що сприяє розвиткові серед нас хвороб, примх і пороків. Унаслідок цього багато з нас мусить підтримувати своє існування жебрацтвом, злодійством, грабіжництвом, облудництвом, клятвопорушенням, підкупами, підробленням грошей, грою в карти, брехнею, підлещуванням, чванством, продажем свого виборчого голосу, астрологією, графоманією, труїнням, святенництвом, розпустою, вільнодумством та подібними до перелічених заняттями. Всі ці терміни були зовсім незрозумілі для нього, і я мав чимало клопоту пояснити їх.
Вино з чужих країв ми довозимо не тому, що нам бракує води або іншого питва, а виключно завдяки властивості цієї рідини звеселяти та туманити голову. Воно розвіює сум, викликає в мозку дивні, незвичайні картини, підживлює надію і проганяє страх, позбавляє на деякий час розумових здібностей і, відібравши нам ноги, занурює в глибокий сон. Щоправда, прокинувшись, ми почуваємо себе кепсько, недужими та пригніченими; і вживання цієї рідини спричиняється до захворювань, скорочує нам життя і робить його важким.
Але, незважаючи на це, більшість нашого населення живе з постачання необхідних речей і життєвих вигод заможним та одне одному. Вдома я, наприклад, ношу одежу, що на вироблення її пішла праця ста ремісників. Ще більше народу працювало над спорудженням та оздобленням мого будинку. А щоб прикрасити мою дружину, треба вп"ятеро більше людей.
Розповівши його милості про смерть від хвороб моїх матросів, я збирався розповісти йому і про тих людей, що живуть з лікування хворих, і зазнав надзвичайних труднощів, пояснюючи те, що хотів сказати. Він добре розумів, що гуїгнгнм слабне за кілька днів перед смертю чи ламає собі ногу через якийсь нещасний випадок. Але йому здавалося неможливим, що природа, яка робить усе досконало, дала змогу хворобам розвиватись у нашому тілі, і просив пояснити йому причини такого незбагненного лиха. Я сказав, що ми годуємось тисячею речей, які діють у супротивних напрямах; їмо, не відчуваючи голоду, і п"ємо, не знемагаючи від спраги. У нас пиячать цілі ночі, нічого не ївши, а це нахиляє до лінощів, викликає запалення в нашому тілі та розладнує травлення або перешкоджає йому; самиці єгу — повії — хворіють на особливу хворобу, від якої починають гнити кістки тих, хто потрапляє в їхні обійми; ця і багато інших недуг переходять від батька до сина, і тому багато хто з"являється на світ, несучи вже в собі складні хвороби; подати йому список усіх хвороб, які вражають тіло людське, було б нескінченною роботою, бо їх не менше, ніж п"ять чи шість сотень, і бувають вони на всякім члені нашого тіла і суглобі, коротко кажучи, кожна частина нашого тіла має свої, властиві їй самій, немочі. Щоб боротися з ними, у нас виховують спеціальну категорію людей, які лікують або удають, ніби лікують хворих, і я, розуміючись трохи на цих справах, на подяку його милості можу втаємничити його в секрети та способи їхньої роботи.
Основне положення їхньої науки полягає в тім, що всі хвороби походять від переповнення, і звідси вони роблять висновок, що насамперед треба зовсім спорожнити тіло або природним шляхом, або через рот. Для цього вони беруть трави, мінерали, смоли, олії, скойки, солі, соки, водорості, послід, кору з дерев, змій, жаб, павуків, кістки та м"ясо померлих людей, птахів, звірів та риб і роблять суміш, таку бридку й нудотну своїм смаком та запахом, що шлунок одразу ж з огидою викидає її назад; це вони називають блювотним. Іноді, приготувавши з тих же складових частин і додавши до них деякої отрути, такі ж мерзенні й нестерпні для кишок ліки, вони змушують нас (залежно від настрою лікаря) вводити їх через верхній або нижній отвір. Ліки ці, послабляючи черево, женуть усе вниз, і їх вони називають проносним або клістиром. Природа ж бо (так твердять лікарі), призначивши передній верхній отвір тільки для впровадження всередину твердих та рідких речовин, а задній нижній для випорожнювання, коли людина хворіє, за дотепною вигадкою цих артистів, неначе вибивається з сідла, і тому, щоб повернути її на місце, з тілом треба поводитися прямо протилежним способом: використовувати навпаки обидва отвори, впроваджуючи тверді та рідкі речовини у відхідник і змушуючи випорожнюватися через рот.
Але, крім справжніх хвороб, у нас існують ще й фальшиві, проти яких лікарі винайшли й фальшиві ліки. Ці недуги мають свої назви, і для них є спеціальні ліки. На них завжди хворіють самиці наших єгу.
Особливо визначається плем"я лікарів своїми прогнозами і рідко помиляється. У випадку справжньої хвороби, більш-менш лихої, вони, як правило, пророкують смерть, яка завжди в їхній владі, не так як одужання. А якщо після того хворому несподівано покращає, вони, щоб їм не закидали невірного прогнозу і щоб їхнє пророкування справдилося, знають, як довести світові свою мудрість, вчасно давши відповідну дозу ліків.
ebooksa