Зрозумівши, нарешті, в чім справа, Куций полегшено зітхнув і сів до столу. А коли в двері постукали, Смок уже сидів навпроти нього і перед ними стояло по тарілці з гарячою яєчнею.
— Увійдіть! — гукнув Смок.
Паливода Чарлі, молодий велетень під стелю на зріст і вагою не менше як сто дев"яносто фунтів, увійшов і потиснув їм обом руки.
— Сідай до столу, Паливодо, перекуси з нами, — запросив Куций. — Смоку, підсмаж для нього яєчню. Ладен закластися, що він уже й забув, який у неї смак.
Смок розбив над гарячою сковородою ще три яйця й за хвилину-дві поставив яєчню перед гостем. Той дивився на неї таким дивним напруженим поглядом, аж Куцого ляк узяв, як признався він згодом: а що, як раптом Паливода суне яєчню до кишені і дасть драла?
— Мабуть, найбільші багатирі в Штатах не їдять так, як оце ми, — тріумфував Куций. — Ось ми зараз утрьох уминаємо яєць на дев"яносто доларів і хоч би тобі чмих.
Паливода втупився очима з напівпорожню вже тарілку й наче закам"янів.
— Їж, чого ти, — підбадьорив його Смок.
— Вони… вони не коштують по десять доларів, — повільно видушив Паливода.
Куций прийняв виклик.
— Кожна річ коштує стільки, скільки можна за неї взяти, хіба ні? — спитав він.
— Та воно-то так, але…
— «Але» тут ні до чого. Я кажу тобі, скільки ми за них можемо взяти. По десятці за штуку, — більш не візьмемо, а за менше не віддамо. Май на увазі, ми зі Смоком заснували яєчний трест. Коли ми кажемо — десять, то так воно й буде. — Він витер тарілку коржем. — Я, здається, ще б двійко з"їв, — зітхнув він і наклав на тарілку бобів.
— Як же це ви отак їсте яйця, — не стримався Паливода. — Це… це просто негарно!
— А без яєчні нам із Смоком і їжа не всмак, — вибачливо пояснив Куций.
Паливода без видимої насолоди доїв свою яєчню й нерішуче видивився на двох приятелів.
— Послухайте, хлопці, чи не могли б ви зробити мені одну велику послугу? — почав він непевним голосом. — Скажімо, продати, позичити чи подарувати з дванадцяту яєць?
— А чом би ні, — відповів Смок. — Я й сам знаю, як воно, бува, кортить поласувати яєчком. Але ми не такі бідні, щоб брати гроші за почастунок. Ми дамо тобі їх задарма. — Тут його копнули під столом ногою, і він зрозумів, що Куций втрачає самовладання. — Ти кажеш дванадцяту, Паливодо?
Той кивнув.
— Ану, Куций, — сказав Смок, — підсмаж їх йому. Я тебе розумію. Я й сам іноді ладен з"їсти десяток за одним заходом.