— Ні, стоїть на місці, — промовила вона.
— Але вода вже не преться вгору так прудко.
— Одначе й не перестає прибувати.
Курбертен задумався. Раптом обличчя йому проясніло.
— Ага! Зрозумів! Десь там, угорі, теж загата. Чудово! Чудово!
Фрона схопила запального француза за руку.
— А що буде, коли там, угорі, прорве загату, а тут ні? Барон поглянув на неї, не зразу зрозумівши її слова.
Нарешті зміркував, чим воно пахне. Обличчя його спалахнуло, він рвучко передихнув, випростався й відкинув назад голову.
— В такому разі, — він зробив широкий рух рукою, — і ви, і я, і намет, і човни, хатини, дерева, все, все, навіть моя «Біжу» піде чортові на сніданок!
Фрона схитнула головою.
— Дуже шкода!
— Шкода? Пардон! Чудово, надзвичайно!
— Ні, ні, бароне! Я не те хотіла сказати. Шкода, що ви не англосакс. Ми могли б пишатися вами.
— А ви, Фроно, хіба б не могли прославити Франції?
— От, ви знову тієї ж! Компліментами перекидаєтесь! — Дел Бішоп осміхнувся й налагодився зникнути так само несподівано, як і з"явився. — Ви тут не баріться! В хатині отам кілька хворих. Ідіть до них. Ви їм потрібні. Та не гайте часу! — крикнув він, зникаючи за деревами.
Вода ще прибувала, хоч і повільніш, і коли вони зійшли з високого місця, то довелося брести в воді по кісточки. Проходячи поміж деревами, вони натрапили на човен, що стояв тут ще з осені. Троє «чечаків», яким пощастило дістатись на острів ще кригою, повлазили в човен з наметом, санками й собаками. Та тепер за якийсь десяток кроків від човна ревів, шумів і вирував небезпечний крижаний потік.
— Вилазьте з човна! Геть звідси, дурні! — гукнув Джекоб Велс мимохідь.
Дел Бішоп, пробігаючи повз них, теж їм порадив «забратися відсіль під три чорти», — але «чечако» не розчули їх. Один тільки підвів розгублене перелякане обличчя. Другий, до всього байдужий, лежав поперек човна, знесилений вкрай, а третій, що скидався обличчям на клерка, похитувався і все одноманітно скиглив: «О боже мій, боже мій!»
Барон зупинився, вхопив його за плечі й трусонув щосили.
— А, сто чортів! — крикнув він, — На свої ноги покладайтесь, чоловіче, а не на бога! На ноги! Ну-бо, ну! Жвавіш! Ворушіться! Одійдіть од берега! В ліс, поміж дерева, куди-небудь!