— Начебто все гаразд, — сказав Генкок, ставши перед ними і звівши на них очі.
— Авжеж, усе гаразд, — запевнив його Дік. — Як три найперші красуні маєтку, вони повинні вділяти вам усім вітальні поцілунки. Вибирайте, Аароне.
Хутко озирнувшись — чи не загрожує йому ззаду якась каверза, — Генкок спитав:
— Усі три мають мене поцілувати?
— Ні, вибирайте котру-небудь одну.
— А решта дві не образяться, що я ними погребував? — допитувався Аарон. — А бакенбарди мої не вадять?
— Анітрохи, — відповіла йому Лут. — Мені завжди було цікаво знати, як це воно — цілувати чоловіка з чорними бакенбардами.
— Швидше, бо ми сьогодні повинні перецілувати всіх філософів, — озвалась Ернестіна. — Ваші товариші ждуть черги. Мені теж треба перецілувати цілий лан усякого заросту — бакенбардів, вусів та борід.
— Ну, кого ви вибираєте? — квапив Дік.
— А кого ж я можу вибрати, як не мою пані, Маленьку господиню? — гречно відказав Генкок.
Він підставив губи, Пола нахилилась, і з удавленого верху її капелюха просто в обличчя йому хлюпнула добра склянка води.
Коли надійшла черга Лео, той відважно вибрав Полу й трохи не зіпсував забави, шанобливо схилившись і поцілувавши краєчок її сукні.
— Ні, так не годиться! — обурилась Ернестіна. — Треба справжній поцілунок. Підставте губи.
— Лео, виберіть мене, занедбану, — набилася Лут, щоб порятувати його з прикрого збентеження.
Юнак звів на неї вдячний погляд і підставив губи, але не дуже задер голову, і вода вилилась йому за комір.
— Нехай мене поцілують усі три, і я тричі зазнаю райської втіхи, — схитрував Теренс і за свою галантність дістав у одну мить три порції води.
Дік розгулювався дужче й дужче. Здавалось, годі й шукати людини веселішої та безтурботнішої. Ось він поставив до дверей Фреліга й Мартінеса, щоб розв"язати суперечку, котрий з них двох вищий на зріст.
— Випростати ноги! Стулити коліна! Голови назад! — скомандував він.
Тільки-но їхні голови торкнулися дверей, з другого боку в них оглушливо бухнуло, і обидва аж кинулися з несподіванки. Двері розчинилися — в них стояла Ернестіна й держала б обох руках по довбешці від гонга.
Дік з атласним черевичком у руці, накрившися з Теренсом простиралом, навчав його гри «Братик Боб», а решта всі дивилися й реготали, коли з’явились Мейсони та Вотсони з цілим своїм вікенберзьким почтом.