Галка

— До вас прийдуть двоє латишів для поповнення.

— Що ж, хлопці! — сказав п"ятий з групи, старший лейтенант Леонід. — На фронт піду хоч зараз, але не туди. Не осудіть…

— Що ти, Льоню!..

І старший лейтенант раптом заплакав, нахиливши голову на могутнє плече Коропа. Леонід ридав, мов ображена до глибини серця дитина, твердячи:

— Простіть, хлопці! Жодного разу відтоді, як ми сховалися під вивернутою ялиною, не міг спати спокійно. Мене весь час переслідували страшні сни, думки. Я безперервно і жахався, хоч не показував виду. Давно зрозумів, що моє нутро протипоказане тій роботі. Може, це хвороба, а може, й сама натура. Ви ж не гніватиметеся на мене?..

Леонід підходив до кожного, брав товариша за плечі і зазирав у вічі очима, налитими слізьми.

— Ти не сердишся, Галко?..

— А ти, Юхан?..

— А ти, Короп, ні. Знаю… А ти, командире?.. Бачу, що ні. Я не поросомлю честі групи тут, з цього боку фронту. Ми ще зустрінемося після розгрому Шернера у тій Курляндії! Га?..

— Ми згадуватимемо тебе, — пообіцяв Орел.

— А я хотів завітати за відповіддю ще й завтра, й через три дні, — признався підполковник.

— Як рубати, то вже зразу! — рішуче сказав Короп.

— Командуючий фронтом вірить у вашу групу. Ми взнали, що ви були нагороджені й Ленінградським фронтом. Бог же трійцю любить? — підморгнув підполковник Орлові. — Це ж не на два, не на шість місяців, як ви вже літали, а днів на десять, ну на два тижні…

«Бог трійцю любить…» — з іронією подумав Галка і вже не чув більше розмови між хлопцями і підполковником. У його уяві постала далека осінь тридцять третього року, рідна хата. Вечір. Яскраво горить гасова лампа на столі. А в її світлі Галка, малює портрет кучерявого болгарського і комуніста Димитрова. Малює, замислено прикусивши губу, і не помічає навіть часу. Тиша в хаті. Під припічком подає свій сигнал цвіркун. На стіні цокають ходики. А в шибки вистукує «морзянку» дощ…

Галка дістав з польової сумки аркуш паперу, підійшов до столу, на якому стояв каламарчик і поруч лежала учнівська ручка, сів на край стільця і написав: «До партійного бюро Н-ської частини. На третє бойове завдання хочу летіти комуністом». І поставив підпис.

— Ось передайте цю заяву секретареві партійного бюро частини! Дві рекомендації надійдуть з артилерійської гвардійської батареї Балтфлоту. Інші дві обіцяли Кудрявий і Короп. Вистачить же чотирьох?.. — збуджено і голосно говорив Галка.

— Цілком, земляче мій! Я теж можу поручитися за тебе. Бо знаю тебе рік і два місяці. Нехай у твоїй анкеті додасться ще одна заповнена графа — член ВКП(б).

— То летимо на дев"ять або п"ятнадцять днів? — ще запитав Кудрявий, ніби виторговував строк.

Частина третя

209 ДНІВ