Галка

— Так точно! Ми багато що знаємо! — не без гордості заявив гауптштурмфюрер Вундерліх. — Люди з моїх команд бачили два парашути.

— Ви мене дивуєте, гауптштурмфюрер. Люди бачили два парашути? І не пішли знищити парашутистів? — сердито докоряв генерал, пропікаючи наскрізь есесівця гострими очима.

Вундерліх був не радий, що похвалився тим, як на одному з айзсаргських пунктів помітили парашути. Однак помітити — діло одне, а піти вночі в ліс зовсім інше. Та зараз сказати отак грізному Шернеру — значить викликати гнів, від якого порятунку не жди. І гауптштурмфюрер вирішив схитрувати:

— Незвичайним для айзсаргів виявився той факт, що вони прийняли літак за «юнкерс». Був би літак транспортного типу, сумніви б усякі відпали. Але десант прилетів на бомбардувальнику, — інформував командуючого фронтові гауптштурмфюрер Вундерліх.

— І де зараз вивідувачі Баграмяна і Єременка? — про всяк випадок поспитав генерал Шернер і сам відповів: — Мабуть, група пішла в інший лісовий масив?

— Саме тому наступного ранку команди СД, айзсаргів і межа кеті не пішли у той ліс, куди опустилося два парашути, — посміливішав трішки гауптштурмфюрер. — З 20 годин 20 хвилин вечора до ранку можна пройти тридцять кілометрів.

Командуючий кивнув головою.

— Дозвольте, мій генерал, зауважити, що OPA зробив навпаки — нікуди не пішов, а став працювати з цього трикутника, — показав Вундерліх на карту.

— Кмітливості їм не позичати! — невдоволено мовив командуючий групою «Курланд». — Ким послані вони? Генеральним штабом росіян? Прибалтійськими фронтами Єременка і Баграмяна?

— Уперше вони заслані в наш тил маршалом Говоровим. Це — кадри Ленінградського фронту…

— І ваші давні знайомі… — додав Шернер.

— Так точно! Трьох з семи ми вбили ще взимку! — похвалився гауптштурмфюрер Вундерліх.

— Ви почали з шпигунами OPA війну, вам її і закінчувати, гауптштурмфюрер! Так. Вам і закінчувати. Ні про яких вивідувачів під Кулдигою, під носом нашого штабу я й чути більше не хочу! Все!

Командуючий натиснув кнопку дзвінка. З"явився черговий офіцер в букетом троянд. Квіти він поставив у фарфорову вазу.

— Приготувати машину.

— Машини готові! — чітко доповів офіцер.

— Дозвольте, мій генерал! — ще вихопився Вундерліх. — Треба посилити охорону й солдатами, озброєними фауст-патронами.

— Та ви боягуз, гауптштурмфюрер! — сказав Шернер, одягаючи білі рукавички. — Ви що, на фронті ніколи не були?

— Я турбуюся про вашу безпеку, — відповів, червоніючи, Вундерліх.

— Залиште при собі такі попередження. Їздити на фронт мій обов"язок. Я повинен бачити своїх офіцерів і солдат. Я повинен дивитися в очі солдатам, бо Курляндія — останній бастіон перед фатерляндом. Я наказав боронити до останнього набою цей бастіон, цей поріг нашого дому! — з гордістю промовляв новий командуючий, ніби перед ним був не есесівський офіцер, а особисто сам фюрер, котрий саме за сміливість, рішучість і поважав Шернера.