МЕШКАНЕЦЬ ПЕЧЕРИ
Після цього мені здавалося, що я спав довгим, неспокійним сном. Я не можу пригадати тих дивних речей, які ввижалися мені.
Нарешті я розплющив очі і побачив, що лежу у великій, прохолодній кімнаті, облаштованій на східний манер на низькому ліжку, що вивищувалося дюймів26на три над підлогою.
Кімната не мала вікон, замість них були отвори в стіні, які прикривалися рогожами, щоб їх легко можна було відкрити.
У такий віконний отвір я побачив покритий лісом схил недалекого пагорба. Він нагадав мені щось, пов’язане з Дитям. Що саме — я не міг пригадати. Розмірковуючи над цим, я почув обережні кроки і, обернувшись, побачив Ханса, який крутив у руках нового солом’яного капелюха.
— Хансе, — сказав я, — де ти взяв цей новий капелюх?
— Мені дали його тут, — відповів він, — баас пам’ятає, що диявол Джана з’їв мого старого.
Тут пам’ять поступово почала повертатися до мене. Ханс продовжував крутити свого капелюха в руках, що трохи дратувало мене. Я звелів йому надіти його на голову і запитав, куди ми потрапили.
— До міста Дитяти, куди бааса перенесли після того, як він трохи помер. Це дуже хороше місто. Тут багато їжі, хоча баас уже три дні спав і не їв нічого, окрім кількох ложок молока і супу, які баасу влили в горло, коли він на хвилину прокинувся.
— Я дуже стомився і потребую тривалого спокою, Хансе. А зараз я відчуваю голод. Скажи мені, лорд Регнолль і Бена тут чи вони загинули?
— Вони живі й здорові, баасе, і все наше майно ціле. Вони були з Харутом, коли він виручив нас, але баас знепритомнів і тому не бачив їх. Відтоді вони доглядали бааса.
У цей час до кімнати ввійшов Саведж, який приніс мені суп на дерев’яній таці.
— Добридень, сер! — вітав він мене, — я дуже радий знову бачити вас із нами, особливо після того, як ми вважали вас і Ханса мертвими.
Я подякував Саведжу і, з’ївши суп, попросив його приготувати мені чогось істотнішого, оскільки майже помирав з голоду. Він пішов виконувати моє прохання. Ханса я послав розшукати лорда Регнолля.
Потім прийшов Харут. Він шанобливо вклонився мені і всівся по-східному на рогожу.
— Мабуть, сильний дух живе в тобі, мій пане Макумазане, — сказав він, — бо ти живий, хоча ми були впевнені у твоїй смерті.
— Так, ти помилився, мій друже Харуте. Твоя магія мало допомогла тобі.
— Проте магія, як ти це називаєш, зробила свою справу, Макумазане. Я був поранений у коліно і такий стомлений, що в перші два дні після прибуття сюди не міг зійти на гору і знайти світло від очей Дитяти. Але третього дня я зробив це, і оракул розповів мені все. Я поспіхом зійшов з гори, зібрав людей і якраз вчасно виїхав назустріч тобі. Тим дурням уже дісталося за намір зашкодити тобі, пане. Так, Джана виявився сильнішим за мого брата й інших. Тільки ти і твій слуга змогли здолати його.
— Це не так, Харуте. Швидше, він здолав нас. Нам удалося тільки втекти від нього, вибивши йому око і поранивши кінець хобота.
ebooksa