Але Джана теж добре плавав. Із гучним сплеском він кинувся у воду і погнався за Марутом. Побачивши це, Марут швидко повернув до берега, таким чином вигравши трохи часу.
Вибравшись на берег петляючи між скелями Марут, на мій превеликий жах, побіг прямо до мене. Не знаю, чи зробив він це випадково або з божевільною надією знайти у мене захист…
Раптом він зупинився, обернувся до Джани, який його Наздоганяв, і крикнув йому щось подібне до прокляття, у якому я розібрав лише одне слово: Дитя!
Дивно, але це справило певне враження. Джана зупинився за кілька кроків від Марута і, здавалося зрозумів ці слова, які страшенно розлютили його.
Видаючи жахливі крики, він скажено хльостав хоботом собі боки, страшенно витріщаючи свої червоні очі. Піна стікала з його відкритого рота. Потім він кинувся вперед…
На мить я заплющив очі і, коли я знову розкрив їх, Марут уже був високо в повітрі. Наступної миті він упав униз, із жахливим звуком ударившись об землю.
Джана підійшов до нього і, переконавшись, що він мертвий, обережно підняв його своїм хоботом. Я благав Бога, щоб він швидше подався зі своєю жертвою. Але марно! Поволі крокуючи і погойдуючи тіло бідного Марута, як ніжна годувальниця дитину, чудовисько попрямувало до мене, мабуть, увесь час відчуваючи мою присутність.
Деякий час, що здався мені цілою вічністю, слон стояв наді мною, неначе вивчаючи мене.
Озерна вода освіжаючим струменем лилася з його хобота просто мені на спину. Якби не вона, я, певно, знепритомнів би.
Я визнав якнайкращим прикинутися мертвим, сподіваючись, що тоді Джана не чіпатиме мене. Трохи розплющивши одне око, я бачив, як він підняв наді мною свою величезну ногу, і в думках попрощався з життям.
Проте, злегка торкнувшись моєї спини, він поставив свою ногу назад на землю. Потім, дбайливо поклавши поряд зі мною останки Марута, Джана почав обмацувати мене з голови до ніг кінцем свого хобота.
Дійшовши до ніг, він неначе залізними лещатами ущипнув мене, мабуть, щоб переконатися, чи не прикидаюся я.
Я не поворухнувся, хоча разом зі шматком тканини він відірвав неабиякий шматок моєї власної шкіри.
Це, здавалося, спантеличило Джану; він підняв кінець свого хобота, неначе розглядаючи відірвану латочку при світлі місяця.
Результат огляду вийшов незадовільний (на тканині, мабуть, була кров); Джана підняв вуха і вже приготувався покінчити зі мною…
Раптом за кілька ярдів від мене прогримів постріл. Я подивився вгору і побачив кров, що струмувала з лівого ока чудовиська, куди, очевидно, вцілила куля…
Жахливо завивши від болю, Джана обернувся і кинувся бігти…
Розділ XIV
ГОНИТВА
Здається, на якусь мить я знепритомнів. Принаймні я пригадую дивний, тривалий сон. Мені ввижалося, що всі незліченні скелети слонів, що лежали навкруг мене, піднялися, вишикувалися в ряд і схилили переді мною голови, оскільки я був єдиною людиною, яка уникла смерті від Джани.
ebooksa