Хлопець ледь зміг перевести дихання, горло його стискалося від хвилювання.
— Добре! — ледь знайшов він у собі сили крикнути у відповідь.
— Спробуй знайти якийсь знак! — луною докотилося до нього.
Данько підвівся. Простягнувши перед собою руки, зробив кілька кроків, подалі від містка. Раптом хлопця пронизала думка, що перед ним знову може бути прірва. Він перелякано застиг на місці. Просуватися уперед він вирішив потроху, виставивши уперед руки та перевіряючи ногою наявність тверді.
«Знак, знак, яким має бути знак?» — напружено думав він. І тут руки хлопця уперлися в стіну. Через кілька хвилин у Данька не залишилося жодних сумнівів: ця стіна глуха. Назад він теж не міг повернутися. І тут Данько побачив відблиски на стіні, наче від дорогоцінного каміння. Здається, козак Голота розпалив смолоскип і далеке світло від нього якимось дивом змогло відбитися прямо перед хлопцем. Данько простягнув руку й торкнувся вогників. Пальцями він відчув гладку поверхню блискучих камінців, вмурованих у стіну перед ним.
Між камінцями була довга металева ручка. Не довго думаючи, Данько потягнув її на себе. Ручка не піддавалася, хлопець майже повис на ній, намагаючись зрушити з місця. Почувся скрип, немовби сипалася іржа, потім ручка пішла вниз набагато легше. Запала тиша.
Данько напружено очікував.
Десь знизу, з темряви, донеслися звуки, немовби чиясь могутня рука зі скреготом пересувала велетенські кам’яні глиби. Звук наближався. Підлогу під ногами струсонуло. Данько аж чхнув від пилу, який піднявся стовпом навколо нього.
У темряві він ледь зміг побачити: замість вузької кладки знизу піднявся великий міст. Одночасно стіна перед хлопцем розступилася.
Козак Голота ступив на міст, що виник перед його ним, і швидкими кроками, стискуючи смолоскип, пішов до Данька.
Глава 14. Заповіт Зберігачів
Як тільки Голота опинився поруч з хлопцем, Данько відчув себе набагато впевненіше.
— І що ж там далі? — промовив козак, і вони вступили у прохід, що розкрився між стінами.
Тепер вони знову опинилися у просторому кам’яному залі, набагато більшому, ніж той похмурий зі «списами Одіна».
Данько побачив високі, вдвічі більші за людину, фігури дивних воїнів, які стояли вздовж стін. У руках вони грізно тримали зброю і, здавалося, були готові вмить рознести на порох будь-якого порушника їхнього величного спокою.
Козак Голота про всяк випадок поклав долоню на руків’я шаблі й пішов разом з Даньком до протилежної стіни зали. Полум’я смолоскипа висвітило руни, якими була списана вся стіна. Чудні знаки спускалися довгими рядами, вирізані руками невідомих майстрів. Біля стіни знаходилося ще три фігури, висічені з білого каменю. Це були довгобороді сиві старці. Довге волосся спускалося їм на плечі, вони сиділи на великих кам’яних кріслах, і кожен тримав у руках чашу.
Козак Голота намагався розібрати в мерехтливому світлі смолоскипа рунічні надписи. Данько мовчки, у тяжкому напруженому очікуванні дивився на нього.
Нарешті Голота заговорив:
— Здається, головне я розібрав. Часу зараз немає все переповідати. Але ось тут сказано найважливіше: Таємницею Оберега володіють тільки троє Зберігачів, які розділили Оберіг на три частини. Таємницю кожної частини вони передали трьом Майстрам, і тепер кожен з них знає, як відновити свою частину Оберега…
Голота замовк, підійшов до центральної статуї Зберігача й посвітив смолоскипом на чашу. Данько із завмиранням серця побачив, що в чаші лежить якийсь круглий медальйон на ланцюжку, розміром з два таляри.
ebooksa