Козацький оберіг

— Це Печать Зберігачів, її може взяти тільки той, хто об’єднає три частини Оберега, — урочисто сказав козак Голота.

Данько несміливо простягнув руку. Важкий обов’язок, здавалося, тиснув на його плечі.

— Зачекай, — зупинив його руку Голота, — захисна бляха, яку я тобі подарував, з тобою?

Данько кивнув головою і зняв з себе бляху, яка одного разу врятувала йому життя. Хлопець запитально подивився на Голоту.

— Це немов залог залишиться. Вона вже перейняла частину твого духу, а Печать має частку духу Зберігачів. Візьмеш її, значить присягнешся виконати їхній наказ. Подумай.

Данько тяжко зітхнув, за своєю звичкою, почухав потилицю.

— Від долі не втечеш. Що буде, те буде! — махнув він рукою.

Козак Голота уважно дивився на нього:

— Якщо наважився, то бери Печать.

Данько протягнув руку і взяв медальйон. Від печатки йшло тепло, і хлопець відразу відчув дивну силу, яка теплою хвилею огорнула його. На місце магічного скарбу він поклав свою бронзову захисну бляху.

— А тепер швидше повертаємось, — рішуче наказав Голота, — зараз на короткий час «списи Одіна» припинять захищати печеру.

Зворотній шлях Данько запам’ятав погано. Йому здалося, що вони миттю пробігли містком над прірвою, який відразу, як тільки вони пройшли, щез, а на його місце знов піднялася тонка кам’яна кладка; швидко проскочили через жахливу залу з кістяками (Данько все озирався на зловісні чорні отвори у стінах), продерлися тунелем і, нарешті, їм у обличчя майнуло свіже повітря.

Данькова голова ходила обертом, і він, знесилений, упав на дно рову. Кам’яна плита за їхніми спинами нечутно повернулася й закрила вхід до підземелля.

Сірів ранок, і, якби не печатка Зберігачів, яку стискав у спітнілій долоні Данько, ніщо не нагадувало би друзям про карколомні події, пережиті ними в «серці» старої фортеці.

Деякий час вони мовчали. Передсвітанковий степ повнився пахощами, дзвенів пташиними голосами й сюрчанням коників, здалека чулося кумкання жаб.

Козак Голота простягнув руку:

— А ну, давай Печать краще роздивимося.

Вона була зроблена з якогось тяжкого металу. Вони уважно роздивлялися знак, вибитий на печатці. У середині кола, в оточенні складної в’язі з рун, було вибито знак, що нагадував хрест, на кінцях якого сплелися три зігнуті півколом лінії.

Побачивши знак, козак Голота, завжди стриманий, раптом підхопився з землі.

Данько здивовано подивився на нього.