У кімнаті стало так тихо, що чути було, як безнадійно штурмує віконне скло самотня муха.
— Раджу подумати, — нарешті порушив мовчанку гестапівець.
— Я вже подумав, — твердо відповів Кирило.
— Що ж, дивися, щоб не пожалкувати, — засичав гестапівець, натискуючи кнопку…
З тюрми “Френн” Радищева перевели до концтабору “Зонненберг” у Східній Прусії, де він і загинув 10 серпня 1944 року.
Кирило Радищев писав вірші. В тюрмі, певно, найяскравіше спалахнув його поетичний талант. На одному з побачень він сказав матері, що пише поему про Росію, поему, яка, на превеликий жаль, не дійшла до нас. Та все ж збереглося кілька віршів, і поміж них ось цей, наївний та щирий, як перше кохання:
ebooksa