Що ж трапилося? Спочатку біля напівсфер пробрався Паттег… і все залишалося як і раніше… Потім я підштовхнув інтраскоп… Він проплив над напівсферою… і одразу ж почалося випромінювання. Паттег пройшов, інтраскоп — ні. Людина і прилад… Виходить, автоматика розрізнила живий і неживий об’єкти. Біологію і технологію. Такого приладу в нас немає і поки що не може бути, це абсолютно точно.
Чи не тому Небезпечний Об’єкт не нападав на автомати, маяки, транслятори?
— Що робити? — запитав Паттег.
Володимир опинився в пастці. Поки йде потік випромінювання, до модуля йому не пробратися, а повітря в його скафандрі — години на три. Ось тобі й інструкція…
— Володю, пройди в головну частину, спробуй знайти шлюз. Не знайдеш — іди на ракетному поясі у відкритий космос. По цілі, що віддаляється, автомат навряд чи стрілятиме. А я повернусь до модуля, викличу підмогу, щоб тебе спіймали. Не ризикуй!
— Гаразд, — буркнув Паттег.
Шкандибати по обшивці не лишалося часу. Звичайно, якщо зараз корабель рвоне, я й писнути не встигну — але так швидше: я відімкнув причепи…
Ракетний пояс — зручна річ: за хвилину я вже був у модулі.
— Йде випромінювання. Що сталося, що сталося? — бився в переговорнику голос Тханга.
Я ввімкнув передавач на повну потужність.
— “Вайгач”, як чуєш?
— Чую, чую, — зрадів Тханг. — Ви неушкоджені, вибачте?
— Паттега відрізано випромінюванням у носовій частині корабля. До модуля повернутися не може. Нехай “Уелен” підійде наскільки зможе і вишле модуль по Паттега. Володя стартує на поясі, спіймаєте його в космосі. Повітря у нього — на три години.
— Зрозуміло, — озвався Тханг. Я перемкнувся на Паттега:
— Володю, як справи? Тебе спробує зняти модуль з “Уелена”.
Голос Паттега ледь-ледь долинав крізь тріскотіння розрядів:
— Я на носі. Тут щось схоже на шлюзову камеру. Спробую ввійти.
— Володю, що показує інтраскоп? Що там усередині?
— Порожньо.
— Обережно, прошу тебе. Постарайся нічого не перемикати. Можлива пастка.