Ще одна прекрасна катастрофа

— Отже, дорогі мої панове, як вам відомо ще з моєї доповіді на з’їзді медичного товариства, я маю сміливість продекларувати гасло нової медицини.

— Так, — сказав сер Овен Прайс, — це нам відомо.

— Відомо, — підтвердив і сер Освальд Кеммері.

— Аякже, — відгукнувся сер Олівер Вебенс, — дуже добре відомо!

— Вам також добре відомо й те, що в основі мого методу нової медицини лежить той найперший принцип, що завдання медицини не лише в тому, щоб вилікувати недужу людину, а — неголовне — створити для кожної людини такі умови побуту й поводження, щоб людський організм не був схильний до будь-яких захворювань і недуг. В людському організмі треба виховати імунітет до всіх хвороб. В цьому — основа проблеми виховання нової людини. Нового покоління, що не хворіє, що не здатне хворіти! Звідси, певна річ, зрозуміла роль профілактики. Профілактика в моїй системі виховання людського організму обертається в найпершу, основну, а далі — в одиноку галузь медицини. Як невеличка підгалузь лишається лише хірургія — як медицина нещасного випадку, для поламаних рук і ніг, для всяких травм зовнішнього, від людини не залежного походження- та галузі, пов’язані з хірургічним втручанням.

— Невже? — надто голосно і вражено скрикнув Коломієць.

Всі здивовано обернулися до нього. Особливо здивовані були 3 сер О. Коломієць розгубився й почервонів.

— Що — невже? — зацікавлено перепитав Нен-Сагор.

— Пробачте, це я проти волі. Даруйте, що я вам перебив. Мене… вразило це ваше формулювання.

Сер Овен Прайс поблажливо посміхнувся до Коломійця:

— Сер не медик, і йому чудно почути таке?

— Гм… власне, так.

Сер Овен Прайс посміхнувся ще поблажливіше:

— Смію вас запевнити, сер, що цим ви зовсім не виявляєте вашого невігластва. Смію вас запевнити, сер, що на зборах Королівського медичного товариства медичні світила Англії зустріли цю заяву так само вражено.

Коломієць тим часом отямився і невдоволено нахмурився: його мимовільний вигук, певна річ, зовсім не означав того, в чому він повинен був признатися. Він дуже радо подав би підтоптаному королівському ескулапові свої найрішучіші спростовання, але прикрий стан інкогніто цього не дозволяв.

Сер Овен Прайс тим часом обернувся до Нен-Сагора:

— Ми слухаємо вас, сер. Дійсно, ви говорили про це у вашій доповіді. Але ж давайте ближче до діла, до самої системи вашого лікування і вашого… гм, гм… виховання.

— Я до цього й веду. Ревізуючи мої роботи, вам доведеться окремо спинитися на галузі виховання і на галузі лікування. Справу медичного виховання я, певна річ, здійснюю над людьми від першого ж дня їхньої появи на світ, справу ж лікування я здійснюю на першому-ліпшому хворому, що прийде сюди до мене й зажадає лікування. Це містечко Геліополь фактично і є моя велика лабораторія, мій профілакторій, де я цілою системою профілактичних заходів, про яку пізніше й буде мова, здійснюю виховання людського організму, здійснюю вигартовування в людському організмі широкого, комплексного імунітету, де я з своїми помічниками працюю коло справи створення нової, абсолютно здорової і нездатної хворіти людини… Мій госпіталь — Спектрарій — це, навпаки, тільки госпіталь, де за моїм методом лікування, про яке теж буде мова далі, я лікую старих людей, тобто людей із старим організмом, що здатний хворіти, що не має протихворобного імунітету. До Спектрарія приходять тільки хворі люди і виходять звідти здорові, якщо, звісно, хвороба не зламала організму ще до того, як хворий потрапив до мене.

— Так, — сказав сер Овен Прайс, — цікаво.

— Цікаво, — підтримав сер Освальд Кеммері.