— Так, панове, певна річ.
— Я гадаю, — правив далі сер Овен Прайс, — сьогодні ввечері ми не провадитимемо далі роботи. Потрібно обговорити все, щойно почуте. Я з моїми колегами повинен влаштувати маленьку нараду.
— Як ваша ласка, сер, — уклонився Нен-Сагор. — Тоді дальшу роботу ми відновимо завтра вранці.
- І я так гадаю, сер.
3 сер О попростували до дверей. Нен-Сагор і Яма пішли за ними.
Коломієць на мить затримався і запитливо поглянув на Думбадзе.
— Ну? — сказав він. Думбадзе сплеснув руками.
— Геніально! Ви розумієте, що віщують світові ці результати точного встановлення ефективності кожного променя сонячного спектра? Сучасна геліотерапія може полетіти шкереберть!
Пізніше, вже виходячи, Думбадзе додав, знизавши плечима:
— Не розумію тільки, чого так накинулися на нашого шановного патрона староанглійські ескулапи? В медицині він робить революцію, але ця революція не з тих, що їх так боїться й ненавидить старий світ. В цій науковій революції ще немає елементів революції соціальної.
Проте на ранок другого дня не пощастило продовжити роботу королівської ревізійної комісії. Деякі події перешкодили цьому.
Ці події виникли ще далеко до ранку — темної південної ночі, приблизно годині о другій.
Годині о другій, коли Геліополь спав і в ньому мирно відпочивали всі його гості, - нагло порушений був загальний спокій сумирного гірського містечка.
О другій годині головною вулицею Геліополя раптом зацокали кінські підкови і заторохкотіло кілька моторів. Півсотні кавалеристів, півдесятка мотоциклістів та одне авто вдерлися в тишу ночі й сполошили мешканців своєю присутністю в таку годину. Авто й мотоцикли були поліцейські, півсотні кавалеристів були з кінного полку Пешаварської британської дивізії.
Авто з мотоциклами безпосередньо покотили на надбережжя, до оселі Нен-Сагора, кавалеристи пригарцювали до Сольготелю і менше як за дві хвилини оточили, зійшовши з коней, Сольготель з усіма його мешканцями.
Думбадзе з Коломійцем схопилися: їх збудила голосна військова команда під вікнами й бряжчання шпор та зброї. Зони кинулися до вікна.
У затінках околишніх будинків, у світлових плямах вартових електричних ліхтарів гостро вилискувала зброя і матово сивіли шоломи солдатів. Просто серед майдану верхи на коні сидів офіцер; це він своїм гучним голосом подавав команду солдатам. Солдати, покинувши коней, з гвинтівками за плечем без ладу сунули до головних дверей Сольготелю.
— По нас! — зблід Коломієць. — Чорт забирай, але ж звідки вони дізналися?
Обмірковувати не було часу. До їхніх дверей неголосно, але твердо постукали.
Це був сержант. Він перепросив і зайшов без запрошення до покоїв. Він обійшов усі кімнати одна по одній і так само, перепросивши, вийшов. Очевидно, він не побачив того, що шукав.
ebooksa