3 сер О зразу перелякано заточилися.
— Чому ж ви не затримаєте їх?
— Що ж ви розбалакуєте?
— Де вона?
— За нашими відомостями, вона ще надвечір перейшла через гори й захопила Геліополь.
— Ще надвечір?
Сер Овен Прайс, почувши за собою могутню руку свого друга, губернатора, нарешті опанував себе і прибрав свого звичайного джентльменського вигляду. Він запнув халата й прикрив рукою своє голе горло.
— Пробачте, місіс, — схилився він до місіс Ліліан, що з великою цікавістю слідкувала за цією сценою.
Потім він, уже зовсім спокійно, обернувся до комісара:
— Ви помиляєтеся, сер. Ваші відомості зовсім не відповідають дійсності. Як вірний син Британської імперії, я повинен допомогти вам. Цілком очевидно, що поліція стала жертвою ворожої провокації. Цілком очевидно, що вас навмисне скеровано на фальшивий слід. Ми приїхали сюди ще минулого ранку, і повинен запевнити вас, сер, що за цей час ні одного повстанця і близько не видно було.
Сер Овен Прайс не брехав і вже, певна річ, не збирався прикривати повстанців. Сер Овен Прайс таки говорив правду. Він справді не бачив повстанців.
Сер Освальд Кеммері та сер Олівер Вебенс поспішили підтримати його.
Вони негайно ж категорично засвідчили, що за цілий цей день — ні вранці, ні вдень, ні надвечір — вони не бачили жодного повстанця.
Місіс Ліліан привітно всміхнулася до комісара.
Нен-Сагор похмуро повернув до нього своє невдоволене обличчя:
— Ви чуєте, сер? Якщо ви не хотіли йняти віри нам, індам з крові, то, я сподіваюся, вас задовольняють свідчення цих трьох джентльменів? Нехай, сер, тепер стане вам соромно!
Комісар поліції справді розгубився.
— Але ж відомості були цілком певні й офіціальні…
— Сер! — зірвався сер Овен Прайс. — Ви наважуєтеся, сер, висловити недовір’я до моїх слів? Ваше прізвище, сер? Відправляйтеся негайно до вашого губернатора і перекажіть йому, що сер Овен Прайс, терапевт, член президії Королівського медичного товариства і повноважний голова королівської ревізійної комісії сказав вам, що ви — нахаба!
Комісар спохмурнів, але чемно схилився: