Сяйво

— Але зараз основна ситуація змінилася. Містер Торренс не п'є. Ви переїхали на нове місце, де умови змусили всіх трьох згуртуватися в родинний осередок тісніше, ніж коли-небудь раніше. Звичайно, ви згуртовані дужче, ніж моя власна родина, адже дружина й діти мають можливість бачити мене всього дві-три години на день. З мого погляду, ситуація для видужання чудова. І по-моєму, про те, що мозок хлопчика у своїй основі здоровий, виразно промовляє той факт, що він здатний проводити таку різку грань між світом Тоні й своїм. Він сказав, що ви обоє більше не обмірковуєте розлучення. Чи настільки він правий, наскільки мені здається?

— Так, — сказала Венді, а Джек міцно стис її руку, майже до болю. Вона теж відповіла потиском.

Едмондс кивнув.

— Тоні йому справді більше не потрібний. Денні відриває, викидає його зі своєї системи. Тоні перестав приносити приємні видіння, він приносить кошмари — ворожі, неприємні, які так лякають Денні, що він запам’ятовує їх лише уривками. Він зрісся, з’єднався з Тоні, коли був у складній — розпачливій — життєвій ситуації, і Тоні так легко не піде. Але він уже йде. Ваш син почасти нагадує наркомана, що відмовився від своїх звичок.

Він підвівся, Торренси теж.

— Як я вже сказав, я не психіатр. Якщо до закінчення вашої роботи в «Оверлуку» — до наступної весни — кошмари не припиняться, я, містере Торренсе, наполегливо рекомендував би вам відвести його до фахівця відповідного профілю в Боулдері.

— Я так і зроблю.

— Ну, ходімо, скажемо йому, що можна їхати додому, — запропонував Едмондс.

— Хочу подякувати вам, — із мукою вимовив Джек. — Мені стало значно спокійніше, ніж було тривалий час.

— Мені теж, — сказала Венді.

У дверях Едмондс зупинився й глянув на Венді.

— У вас є — або була — сестра, місіс Торренс? Яку звали Ейлін?

Венді здивовано подивилася на нього.

— Так, була. Її вбило біля нашого будинку в Семерсуорті, у Нью-Гемпширі. їй тоді було шість, а мені — десять. Ейлін вибігла за м’ячиком на дорогу, і її збила вантажівка.

— Денні знає про це?

— Не знаю, по-моєму, ні.

— Він сказав, що ви думали про сестру в приймальні.

— Думала, — повільно сказала Венді. — Уперше за... о, не знаю, за скільки часів.

— Слово «тремс» вам про що-небудь говорить?

Венді похитала головою, але Джек мовив: