Сяйво

— Вона думала про це зараз? Там, у приймальні?

— Так, сер.

— Денні, як ти це довідався?

— Не знаю, — тьмяним голосом сказав Денні. — Напевно, це сяйво.

-Що?

Денні дуже повільно похитав головою.

— Я жахливо втомився. Можна, я піду до тата й мами? Мені більше не хочеться відповідати на питання. Я втомився. І в мене болить живіт.

— Тебе зараз знудить?

— Ні, сер. Просто я хочу до тата й мами.

— Добре, Денні. — Едмондс підвівся. — Сходи до них на хвилинку, а потім пришлеш їх сюди, до мене, щоб я зміг поговорити з ними. Гаразд?

— Так, сер.

— Там є книжки, можеш подивитися. Тобі подобаються книжки, правда?

— Так, сер, — покірно відповів хлопчик.

— Ти молодчина, Денні.

Денні слабко посміхнувся.

— Не можу ні до чого причепитися, — сказав лікар Едмондс Торренсам. — 3 фізіологією все гаразд. Психічно...

хлопчик тямущий, а уява розвинена навіть занадто. Буває. Діти повинні виростати зі своєї уяви, як із пари старих черевиків. Уява Денні все ще йому великувата. Перевіряли хоч раз його на ай-к’ю?

— Не вірю я в ці коефіцієнти, — сказав Джек. — Тільки сплутують надії батьків і вчителів.

Лікар Едмондс кивнув.

— Можливо. Але якби ви перевірили, то, гадаю, виявилося б, що для своєї вікової групи він пішов дуже далеко. Як для п’яти-шестирічного хлопчика його словниковий запас разючий.