Раптом задзвонив телефон у палаті.
Вейзак тихо лайнувся крізь зуби.
— Я ж сказав їм, щоб не з’єднували. Не відповідайте, Джоне. Я сам…
Та Джонні вже зняв трубку. Якусь хвилю він слухав, тоді кивнув головою.
— Так, усе правильно. — Він прикрив трубку рукою. — Це батько. — І за хвилю знов заговорив у трубку: — Привіт, тату. Ти вже, мабуть… — Та раптом замовк і став слухати. Легка усмішка, що торкнула була його вуста, згасла й змінилася виразом жаху. Губи безгучно заворушились.
— Джоне, що сталося? — різко запитав Вейзак.
— Гаразд, тату, — мовив Джонні майже пошепки. — Так… Камберлендська терапевтична… Я знаю, де це. Одразу за Єрусалимським пустищем… Так. Гаразд, тату… — Голос йому, урвався. Очі блищали, хоч сліз у них не було. — Я знаю, тату. Я також люблю тебе. Ти вже пробач… — Він знову послухав. — Так… Так, було… До побачення, тату… Атож. Ну, бувай.
Він поклав трубку й притис долоні до обличчя.
— З матір’ю?
— Так. З матір’ю.
— Інфаркт?
— Інсульт, — сказав Джонні, і Сем Вейзак тихенько, скрушно присвиснув. — Вони дивилися по телевізору новини… нічого ж не знали… а тут я… І її вдарило. О боже. Вона в лікарні. Тепер, як і з батьком щось станеться, матимемо троє потерпілих. — Він верескливо засміявся й дико повів очима з Вейзака на сестру і назад. — Оце то хист, — мовив він. — Кожному б такий. — І знов уривчасто, мало не істерично засміявся.
— Їй дуже погано? — спитав Сем.
— Він не знає. — Джонні спустив ноги з ліжка.
Перед тим він уже перевдягнувся в лікарняний халат і був босий.
— Ви собі думаєте, що робите? — сердито запитав Сем.
— А що я такого роблю?
Джонні встав, і якусь мить здавалося, що Вейзак штовхне його назад на ліжко. Але той тільки дивився, як Джонні шкандибає до стінної шафи.
— Не робіть із себе посміховисько. Вам ще не можна, Джоне.
Не зважаючи на сестру — лише бог знає, скільки разів вони бачили його голі сідниці, — Джонні скинув з плечей халат, і він упав на підлогу. Під коліньми в Джонні випиналися грубі нерівні рубці й зникали в усохлих литках. Він понишпорив у шафі й витяг білу сорочку та джинси — те саме, в чому виходив до репортерів.