— Ви там будете?
— Так, на спостережній галереї. Нагорі. Ви мене не вирізните серед інших зелених халатів, але я там буду.
— Начепіть щось, — сказав Джонні, — і я знатиму, що то ви.
Вейзак поглянув на нього й усміхнувся.
— Гаразд. Я пришпилю до халата свій наручний годинник.
— От і добре, — сказав Джонні. — А доктор Браун? Він теж буде?
— Доктор Браун у Вашингтоні. Завтра він доповідатиме про вас в Американському неврологічному товаристві. Я прочитав його повідомлення. Викладено все добре. Хіба що трохи перебільшено.
— А вас не запросили?
Вейзак здвигнув плечима.
— Я не люблю літаків. Теж трохи боюся.
— Чи, може, просто воліли бути завтра тут?
Вейзак ухильно всміхнувся, розвів руками, але нічого не сказав.
— Він не дуже мене полюбляє, правда ж? — спитав Джонні. — Доктор Браун.
— Ні, не дуже, — сказав Вейзак. — Він вважає, що ви нас морочите. Витинаєте штуки з якоюсь своєю метою. Може, щоб привернути до себе увагу абощо. Не судіть його надто суворо, Джоне. У нього такий склад розуму, що він просто не може думати інакше. І коли вже якось ставитися до Джіма, то хіба що із жалем. Він чудовий фахівець і далеко піде. Йому вже тепер пропонують кращу роботу, тож невдовзі він збереться й подасться геть із цих холодних північних лісів, і в Бангорі його більш не побачать. Він поїде до Х’юстона, чи на Гавайї, чи, може, навіть у Париж. Але він навдивовижу обмежений. Підходить до людського мозку як механік. Розітнув його на частки своїм скальпелем і не знайшов душі. Отже, ніякої душі не існує. Як оті російські космонавти, що облетіли навколо Землі й ніде не побачили бога. Це емпіричний погляд механіка, а механік — усього лише школяр там, де йдеться про вищу нервову діяльність. Тільки ви ніколи не кажіть йому про ці мої слова.
— Не скажу.
— А тепер вам треба відпочити. Завтра буде нелегкий день.
2
Славнозвісного доктора Руоппа під час операції Джонні так і не побачив — йому було видно лише рогові окуляри з грубими скельцями та велику жирову ґулю в лівому кутику чола. Решту докторової особи приховували шапочка, маска, халат і рукавички.
Перед операцією Джонні зробили два уколи — димедрол і атропін, — і, коли його привезли до операційної, він почував себе легким, як повітряний змій. До нього підійшла лікарка-анестезіолог з таким величезним шприцом новокаїну, якого Джонні ще зроду не бачив. Він зрозумів, що буде боляче, і не помилився. Лікарка ввела голку між L4 і L5 — четвертим і п’ятим спинними хребцями, — досить високо, щоб не зачепити
Джонні лежав на животі й кусав руку, щоб не закричати.
ebooksa