Джек застогнав:
— Ходімо звідси, швидше!
— Зачекай, — відповів капітан. Здавалося, напружені риси його обличчя трішки пом’якшилися, а в очах забриніла крихта надії.
Озмонд повернувся до денді, що відступив назад. Його тонкий червонястий рот не замовкав.
— То був «Кінґсленд»? — важко дихаючи, запитав Озмонд.
— Озмонде, ти не маєш звинувачувати себе…
Озмонд здійняв угору лівий зап’ясток; хвости батога з телячої шкіри зі сталевими наконечниками дзенькнули об чоботи денді. Той позадкував іще на крок.
— Не розказуй мені тут, що я маю робити, а що ні, — сказав Озмонд. — Просто відповідай на мої запитання. Я засмучений, Стівене, неприпустимо, надзвичайно засмучений. То був «Кінґсленд»?
— Так, — відповів Стівен. — Мені прикро казати, але…
— На Зовнішній Дорозі?
— Озмонде…
—
— Так, — проковтнув Стівен.
— Ну, звісно ж, — мовив Озмонд, і жахливий блідий осміх розрізав його витончене обличчя. — Де ж іще мало б розташовуватися Селище Різномайстрів, як не на Зовнішній Дорозі? Не вміє ж село літати? А? Як може село перелетіти з однієї дороги на іншу, Стівене? Може? Може?
— Ні, Озмонде, звісно ж, не може.
— Не може. Тож діжки зараз котяться Зовнішньою Дорогою, правильно кажу? Якщо я правильно все розумію, то діжки й перевернутий фургон з елем блокують Зовнішню Дорогу, а найкращий ель на всіх Територіях стікає на землю, щоб ґрунтові черви могли напитися? Правильно кажу?
— Так… так. Але…
—
— Господи-Боже, — видихнув Стівен одним словом. Його бліде обличчя зблідло ще на два тони.
Озмонд повільно кивнув.