Сповідь відьом. Тінь ночі

22
18
20
22
24
26
28
30

— Ми не знаємо, що слід чекати в період вагітності, і заради твоєї безпеки і безпеки дитини нам треба регулярно контролювати стан плоду. Треба буде зробити певні тести, і непогано було б також пройти загальне ультразвукове обстеження. До того ж, ти вже скучила за Сарою та Емілі.

— Але ж Метью, — заперечила я, — ми наразі не можемо повернутися додому, бо я не знаю, як це зробити.

Він різко повернувся у мій бік.

— Ем чітко все пояснила перед нашим відбуттям. Щоб подорожувати у часі в минуле, треба мати три предмети, які доправлять тебе туди, куди ти хочеш. А для подорожі в майбутнє потрібне відьмацьке чаклунство, але я не вмію чаклувати. Саме через це ми й прибули сюди — щоб я чаклувати навчилася.

— Хіба ж можна виношувати дитину всі дев’ять місяців отут?! — вигукнув Метью, зриваючись із крісла.

— Жінки якось примудрялися народжувати дітей навіть у шістнадцятому сторіччі, — спокійно зауважила я. — До того ж, моє самопочуття не змінилося. Я вагітна лише кілька тижнів, не більше.

— А чи вистачить у тебе сил донести і її, і мене назад, до майбутнього? Ні, нам треба забиратися звідси якомога швидше, задовго до народження доньки. А що, коли подорож у часі якимось чином шкодить зародку? Магія — то одне, а це — зовсім інше… — відказав Метью, і різко зупинившись, так само різко сів.

— Та ніщо не змінилося, — заспокійливо запевнила я його. — Наразі дитина завбільшки з зернятко рису. І поки ми в Лондоні, було б неважко знайти кого-небудь, щоб допомогти мені з магією, вже не кажучи про тих, хто розумітиметься на подорожуванні у часі краще за Сару та Емілі.

— Наразі дитина завбільшки з горошину, — сказав Метью і замовк. Кілька секунд подумавши, він зробив висновок. — За шість тижнів зародок встигне пройти всі критично важливі стадії свого розвитку. Ти матимеш великий запас часу. — Він заговорив як лікар, а не як батько. Мені почало здаватися, що його середньовічна несамовитість подобається мені більше за його сучасну об’єктивність.

— У моєму розпорядженні буде лише кілька тижнів. Я що, як для опанування магії мені знадобиться сім? — Якби в кімнаті в цю мить була Сара, то вона попередила б Метью, що моя розсудливість це недобрий знак.

— Сім тижнів якраз вистачило б, — відповів Метью, думаючи про щось своє.

— Що ж, нехай буде так. Терпіти не можу, коли мене підганяють, а тим паче в такий важливий момент, коли мені належить розібратися і вияснити, хто ж я є насправді, — сказала я і широким кроком рушила до Метью.

— Діано, це ж не…

Ми стояли ніс до носа.

— Я не матиму можливості стати гарною матір’ю, якщо не знатиму про силу, що криється в моїй крові.

— Нічого доброго для дитини з цього не…

— Не смій казати, що це недобре для дитини. Дитина — не якесь там безсловесне вмістилище, — відрізала я, відчуваючи, як у мені закипає лють. — Спочатку тобі для наукових експериментів потрібна була моя кров, а тепер — дитина.

А чортів Метью стояв собі спокійнісінько, схрестивши на грудях руки, і суворо дивився на мене своїми сірими очима.

— Ну, що скажеш?!

— А що казати? Вочевидь, моя участь у цій розмові необов’язкова. Можеш запросто поговорити сама з собою. Якщо вже ти закінчуєш за мене мої ж фрази, то можеш сама ж їх і починати.