— Аврааме, ця пані бажає з тобою поговорити, — сказав рабі Лев, перериваючи їхню дискусію.
— Усі жінки Праги згоряють від бажання побачитися з Авраамом, — іронічно зауважив учений Давид і підвівся. — Чиїй доньці знадобилося любовне заклинання цього разу?
— Тебе має цікавити не її батько, а її чоловік. Це — фрау Ройдон, дружина отого англійця.
— Та, яку імператор називає «Ля Діоса»? — Давид усміхнувся і ляснув Авраама по плечу. — Ну й поталанило тобі, друже мій! Ти потрапив у пастку поміж королем, богинею та nachzehrer. — Мое обмежене знання німецької все ж дозволило мені здогадатися, що останнє невідоме слово означало «пожирач мертвих».
Судячи з осудливого виразу обличчя рабі Лева, Авраам відповів щось непристойне й грубе на івриті, а потім, нарешті, зосередив свою увагу на мені. Ми з ним поглянули один на одного, відьма на відьмака, але не змогли довго витримати наші погляди. Я охнула й швидко відвернулася, а він скривився і прикрив рукою очі. Свербіла вся моя шкіра, а не лише ті місця, на які впав його погляд. Атмосфера між нами перетворилися на масу різноманітних яскравих кольорів.
— Це — та, на яку ти чекав, Авраам бен Елія? — спитав рабі Лев.
— Так, — відповів Авраам. Відвернувшись від мене, він уперся кулаками в стіл. — Однак мої сни не підказали мені, що вона є дружиною alukah.
— Alukah? — я поглянула на рабі Лева, чекаючи на пояснення. Це слово було явно не німецького походження, тому я не змогла розшифрувати його.
— Це означає «п’явка». Так ми, гебреї, називаємо створіння на кшталт вашого чоловіка, — пояснив він. — Як би там не було, Аврааме, а Габріель погодився на цю зустріч.
— І ти гадаєш, що я повірю хоча б одному слову потворного чудовиська, яке судить моїх одноплемінників зі свого високого місця в Кагалі, тим часом заплющуючи очі на тих, хто їх убиває? — скрикнув Авраам.
Я хотіла було заперечити, що це вже не той самий Габріель, не той самий Метью, але зупинилася. Те, що я могла зараз сказати, могло призвести до того, що через півроку, коли сюди повернеться отой, середньовічний Метью, всіх присутніх у цій кімнаті повбивають.
— Я прийшла сюди не заради свого чоловіка і не заради Конгрегації, — заявила я, роблячи крок уперед. — Я прийшла сюди заради самої себе.
— Чому? — суворо спитав Авраам.
— Тому, що я — теж ткаля заклинань. І нас залишилося обмаль.
— Ткаль та ткачів було набагато більше до того, як Кагал, тобто Конгрегація, встановила свої правила, — виклично кинув Авраам. — Дай Боже, щоб ми стали свідками народження дітей з таким ж талантами, як наші.
— До речі, про дітей. А де ваш голем? — поцікавилася я.
Давид розреготався.
— Творець Авраам… Що ж скаже твоя родина в Хелмі?
— Скажуть, що я подружився з телепнем, у чиїй голові немає нічого, окрім зірок та дурнуватих фантазій. Ось що вони мені скажуть, Давиде Ганс! — відказав Авраам, почервонівши, як буряк.
Мій вогнедишний дракон, який вже багато днів дрімав, від таких жартів заревів і прокинувся. Не встигла я його — її — зупинити, як звірюка вирвалася на волю. Рабі Лев та його приятелі отетеріло витріщилися на дракониху.
ebooksa