— Ви все зробили правильно, Павеле. Я забираю листа. І книгу. — Це були єдині предмети, які Нокс коли-небудь виносив зі Страгівського монастиря.
— Чудово. Я так і знав, що вам варто буде приїхати, тим паче, що тут йдеться про алхімію, — радісно вишкірився Павел.
А далі сталося те, про що можна лише пожалкувати. Річ у тому, що Павелу не пощастило: після багатьох років безрезультатного порпання йому таки вдалося знайти для Нокса дещо справді вартісне. Кількома словами та майже непомітним жестом Нокс позбавив Павла можливості розповісти комусь іншому про те, що він бачив. Нокс не став його убивати. Це було б чисто по-вампірськи — у цьому він іще раз переконався, коли минулої осені знайшов висмоктаний труп Джиліан Чемберлен, який поставили під дверима його номера в готелі Рендольф. Будучи відьмаком і чаклуном, він просто вивільнив тромб, що вже давно ховався в стегні Павела Сковайся, і скерував його до мозку. Потрапивши туди, цей тромб призвів до обширного інсульту. Пройде кілька годин, поки його знайдуть, а коли знайдуть, буде вже запізно вдаватися до якихось рятівних заходів.
Міцно затиснувши велетенський фоліант із листом під рукою, Нокс пройшов до свого орендованого авто. А від’їхавши достатньо далеко від Страгівського комплексу, він з’їхав на узбіччя і тремтячими руками витягнув із книги листа.
Усе, що Конгрегація знала про цю загадкову книгу походження створінь, Ешмол-782, ґрунтувалося на отаких фрагментарних відомостях, як цей лист. І кожна нова знахідка різко збільшувала обсяг їхніх знань. А в цьому листі містився не просто стислий опис книги та якісь там невиразні натяки на її значущість. У листі були імена та дати, а також приголомшливе підтвердження того, що книзі, яку Діана Бішоп бачила в Оксфордській бібліотеці, дійсно бракувало трьох сторінок.
Нокс знову переглянув лист. Він хотів знати більше: вичавити з листа кожну краплину корисної інформації. Цього разу він звернув увагу на певні слова та фрази: твій перерваний родовід; батько, завдяки якому ти живеш і дихаєш; твій творець. При першому прочитанні Нокс припустив, що Лев посилався таким чином на Бога. Але при другому перегляді він дійшов зовсім іншого висновку. Нокс дістав з кишені телефон і натиснув одну-єдину цифру.
— Oui.
— Хто такий Беньямін бен Габріель? — суворо запитав Нокс.
На якусь хвилю на тому боці запанувала абсолютна тиша.
— Привіт, Пітере, — озвався Герберт Орільякський. Від такого нахабного привітання вільна рука Нокса інстинктивно стиснулася в кулак. Як же це типово для вампірів-членів Конгрегації! Балакають про порядність та співробітництво, але ж вони надто довго живуть і надто багато знають. І, як і всі хижаки, вони не схильні ділитися своєю здобиччю.
— «Беньямін полюватиме, як вовк». Я знаю, що Беньямін бен Габріель — вампір. Хто він такий?
— Такий собі малозначущий тип.
— А ти знаєш, що сталося у Празі навесні 1591 року? — прискіпливо спитав Нокс.
— Багато чого. Не буду ж я тобі переповідати кожну подію, як вчитель початкової школи.
Та Нокс зачув легенький, ледь помітний дрож у голосі Герберта, який лише він, хто добре знав цього вампіра, здатен був розрізнити. Герберт, уславлений вампір, який нікого не боявся і ніколи не ліз за словом до кишені, явно занервував.
— 1591 року в Празі був асистент доктора Ді, Едвард Келлі.
— Ми ж про це вже говорили. Так, свого часу Конгрегація вважала, що Ешмол-782 колись міг бути у бібліотеці доктора Ді. Але я зустрічався з Едвардом Келлі в Празі 1586 року, коли ці підозри виникли вперше. Доктор Ді мав книгу, де було повно ілюстрацій. То була не та, яку ми шукаємо. Відтоді ми, про всяк випадок, простежили кожен екземпляр із бібліотеки доктора Ді. Цей манускрипт потрапив до Еліаса Ешмола не від Ді й не від Келлі.
— Ти помиляєшся. Келлі мав цю книгу в травні 1591 року, — заперечив Нокс і на мить замовк. — І він її розірвав. Тій книзі, яку Діана Бішоп бачила в Оксфорді, бракувало трьох сторінок.
— Ти щось приховуєш, Пітере? — різко запитав Герберт.
— А що приховуєш ти, Герберте? — парирував Нокс. Він не любив цього вампіра, але впродовж багатьох років вони були спільниками. Обидва чудово розуміли небезпеку того катаклізму, що насувався на їхній світ, світ створінь. А після того катаклізму будуть переможці та переможені. І ані Нокс, ані Герберт не бажали опинитися серед тих, хто потерпіли поразку.
ebooksa