— Беньямін бен Габріель — син Метью де Клермона, — неохоче зізнався Герберт.
— Його син? — отетеріло перепитав Нокс. Беньяміна де Клермона не було на жодному з ретельно виписаних генеалогічних дерев, які ретельно відстежувала і реєструвала Конгрегація.
— Так, його син. Але Беньямін відмовився від своїх родичів. Для вампіра такий вчинок — вельми важкий та небезпечний крок, бо родина, скоріш за все, спробує вбити його, щоб зберегти свої таємниці. Та Метью заборонив будь-якому з де Клермонів убивати його сина. І ніхто того Беньяміна не бачив з дев’ятнадцятого сторіччя, коли він зник здогадно в Єрусалимі.
Світ Пітера Нокса здригнувся й захитався. Не можна дозволити Метью де Клермону заволодіти Ешмолом-782! Бо в тому манускрипті містяться найцінніші відьомські знання й заклинання.
— Що ж, доведеться нам розшукати його, — похмуро мовив Нокс, — бо, як йдеться у цьому листі, Едвард Келлі розпорошив оті три сторінки. Одну він віддав рабі Леву, який передав її такому собі Аврааму бен Елії з Хелму.
— Авраам бен Елія був колись знаний як дуже потужний відьмак. Чому ви нічого не знаєте про своїх родичів?
— Ми навчені не довіряти вампірам. Я завжди відкидав цей забобон як театральний ефект, який не має підстав у реальності, але тепер це моє переконання захиталося. — Нокс зробив паузу. — Лев порадив Беньяміну пошукати підтримки у свого батька. Я знав, що де Клермон щось приховує. Нам доведеться розшукати Беньяміна де Клермона і змусити його — і його батька — розповісти нам, що вони знають про Ешмол-782.
— Беньямін де Клермон — ненадійний молодик з неврівноваженою психікою. Він страждає від тієї ж хвороби, від якої страждала сестра Метью Луїза. Вампіри називають її жагою крові, і Конгрегація починає утверджуватися в думці, що це захворювання якимось чином пов’язане з новою пошестю серед вампірів — тієї, що призводить до численних смертей теплокровних після невдалих спроб створити нових вампірів. Якщо тій книзі дійсно бракує трьох сторінок, то ми знайдемо їх і без допомоги Беньяміна. Так буде краще.
— Ні. Для вампірів настав час поділитися своїми таємницями. — Нокс розумів, що успіх чи провал їхніх планів цілком імовірно міг залежати від цього непевного пагона родинного дерева де Клермонів. Він іще раз поглянув на лист. Лев чітко дав Беньяміну зрозуміти, що він хоче, аби той відновив не лише книгу, а й свої стосунки з родиною. Метью де Клермон міг знати про цю справу набагато більше, аніж хто-небудь із членів Конгрегації підозрював.
— Здається мені, що ти зібрався подорожувати в часі до Праги доби Рудольфа Другого, щоб пошукати там Едварда Келлі, — пробурчав Герберт, намагаючись приховати своє роздратування. Які ж вони імпульсивні, ці відьми та відьмаки!
— Навпаки. Я вирушаю до Сеп-Тура.
Герберт пирхнув. Штурмувати родинне шато де Клермонів — то була ідея навіть абсурдніша за подорож у часі.
— Хоч яким би спокусливим це не виглядало, це — нерозумно. Болдвін закриває на все очі тільки через свій розкол із Метью. — Наскільки міг судити Герберт, єдиним стратегічним прорахунком Філіпа було те, що він передав керівництво Лицарями Лазаря Метью, а не своєму старшому сину, який завжди вважав, що ця посада по праву дістанеться йому. — До того ж, Беньямін більше не вважає себе де Клермоном, а де Клермони, ясна річ, не вважають його одним зі своїх. Його можна знайти де завгодно, але не в Сеп-Турі.
— Настільки мені відомо, однією зі зниклих сторінок кілька сторіч володів Метью де Клермон. Без тієї сторінки ця книга для нас не має жодної цінності. Окрім того, час уже вампіру заплатити за свої гріхи, а також за гріхи свого батька та матері. — Усі разом вони несли відповідальність за загибель багатьох тисяч відьом. Нехай вампіри самі переймаються необхідністю задобрювати Болдвіна. Справедливість була на стороні Нокса.
— Не забувай і про гріхи його коханки, — лиховісно нагадав Герберт. — Я й досі сумую за моєю Жульєтою. За те, що позбавила життя мою подругу, Діана Бішоп заплатить власним життям.
— Значить, ти — на моєму боці? — спитав Нокс, хоча йому було абсолютно байдуже. Він уже призначив на кінець цього тижня напад відьомських бойовиків на твердиню де Клермонів незалежно від того, буде йому допомагати Герберт чи ні.
— Так, — неохоче погодився Герберт. — Вони ж там всі збираються, як тобі, мабуть, відомо. Відьми. Вампіри. Буде навіть декілька демонів. Вони називають себе «Таємними зборами». Маркус надіслав Конгрегації листа, в якому вимагає скасування заповіту.
— Але ж це означатиме…
— Кінець нашого світу, — завершив Герберт почату Ноксом фразу.
Розділ 5
ebooksa