— А ви можете допомогти? — згаслий було погляд архангела загорівся. — Де ви зараз?
— Я на КПП, — відповів Василь, — у Маринівці.
Панотець Михайло запитально глянув на капітана. Голощок мовчки забрав у нього слухавку.
— Це капітан Голощок, — виразно промовив він. — 3 ким я говорю?
— Сержант Василь Кураєв, КПП Маринівка, — відповіли на тому кінці.
— Сержант російської армії? — після паузи уточнив капітан.
— А якої ж іще? — промовив Василь. — Чи ти з укрів?
— Не з укрів, а українець, — підвищив голос Голощок.
Панотець замахав на нього, відняв слухавку, знову заговорив:
— Ви допоможете нам дістатися до Москви?
— Де ви зараз? — запитав Кураєв.
Панотець Михайло подивився на капітана. Той скривився, буркнув щось під ніс… Проте священик розібрав, повторив у слухавку, щоб було чути Кураєву.
— О, чорт! — тільки й мовив той.
З хвилину, не менше, сержант мовчав. Чи то прикидав щось, а чи звірявся з мапою. Потім заговорив знову.
— Я б вас, звичайно, перевів через кордон. І в Росії доставив куди треба. Якби ви в ДНР були. Але ж ви на тому боці. Як вам через лінію фронту йти?
Архангел подивився на капітана. Той роздратовано знизав плечима.
— Ми не знаємо, — сказав панотець Михайло.
— А капітан ваш не допоможе? Посадив би на літак у Дніпрі, дві години льоту — і ви в Москві.
— Він офіцер, йому не можна залишати передову, — відповів священик.
— А мені можна? — розлютився Кураєв. Потім, щось пригадавши, сказав примирливо: — От якби ви до нас дісталися…
ebooksa