Ангел пригляду

22
18
20
22
24
26
28
30

— Вони там що, зовсім з глузду з’їхали? — здивовано запитав маленький рудоволосий боєць.

— Та це до них Валерія приїжджала, виступала з хором. Валерія поїхала, а пісня залишилася… — пояснив просунутий.

Бійці знов заіржали. Комвзводу невдоволено озирнувся.

— Відставити сміхуйочки! — гаркнув. — Демаскуємо, мать вашу!

Транзистор слухняно змовк, ніби йому в рота кляп сунули. Але бійці все ще сміялися, не могли вгамуватися. Знову вдарило з того боку, прилетіла міна, рвонула десь у тилу…

З поля хробаком приповз мокрий і брудний сержант Копійка.

— По антені б’ють, суки. Засліпити хочуть. Там у них на висотці гаубиця…

— Перебіжчика не бачив? — не відриваючись від бінокля, запитав капітан.

— Який там, на хрін, перебіжчик… Кому охота голову підставляти?

Але капітан уже не слухав. За спиною заревів мотор БМП, глухо тріснув постріл, відлетіло з протяжним шумом у бік ворога.

— Пішли! Пішли! — закричав, зриваючи голос, піхотний лейтенантик.

Необстріляні бійці побігли до БМП, стадом, як вівці, не знаючи, як безпечніше. Голощок бровою не повів, вивчав поле.

— Зачепився! — в паніці заволав хтось із піхотинців. — Зачепився, мать його!

Голощок скривився, не відриваючи від очей бінокля. Новобранці, хлопчаки, бояться, панікують. Запанікуєш тут! У БМП, в залізній тісняві, лункій, наче в труні на гусеницях. Накриє прямим влученням, тільки розкатані гусениці й залишаться. Один постріл — і кінець.

— Давай другу! — репетували піхотинці.— На медицину женемо…

— Ще раз повтори! Ще! — надривався в рацію лейтенант.

Нічого цього Голощок уже не чув. Потім раптом вичепив поглядом крихітну камуфляжну точку, що повзла посеред поля, зрадів, повів її біноклем. Він, Кураєв, кому ж іще бути?!

Але не один капітан помітив перебіжчика. Шмагонула черга з ДШК з того боку.

— Ах ти с-сука! — вилаявся Голощок, залізними пальцями до хрускоту стиснувши бінокль.

Знову затукав кулемет. Точка лягла, розчинилася. Накрили? Ні, не злякався сержант, почекав кілька секунд, поповз далі. Тепер його було вже добре видно в недоречному серед заметів камуфляжі. Кулемет знов ожив, бив короткими, не давав Кураєву голови підвести.